Тема:зображення реалістичних і трагічних за своєю суттю картин життя та психології українських селян у перші десятиріччя після реформи 1861 р.
Ідея :критика окремих вад тогочасного панівного суспільного ладу, які спотворювали людські почуття і взаємини, інтереси і прагнення; засудження егоїзму, жорстокості і дріб'язковості в стосунках з людьми, висловлення суму за людину, її самоприниження і моральний занепад; мотив національної самокритики
Образи:
Омелько Кайдаш: стельмах, небагатослівний, забобонний, віруючий, «зазнав панщане горе», полюбляє перехилити чарку.
Маруся Кайдашиха: «терлась коло панів і набралась від них трохи панства», «від її погляду молоко кисне», «на словах, як на цимбалах грає», сварлива, улеслива, любляча бабуся.
Карпо: мовчазний, жорсткий, «з нього буде добрий посіпака», працьовитий.
Лаврін: лагідний, жартівливий, протилежний за характером і зовнішністю своєму брату, неконфліктний, романтичний.
Мотря: «має серце з перцем», «бриклива, як муха у івку», заможна, галаслива, жорстока.
Мелашка: вродлива, добра, лагідна, з бідної сім’ї, тиха.
Уставший путник, я спешу в свой дом,
Ложусь в кровать, где ноги отдохнут,
Но сразу – в путешествии другом,
В работе ум, коль тела кончен труд.
Мечты из далека, где сна приют,
К тебе усердно направляют шаг,
Моим глазам закрыться не дают,
Вонзившим взор слепца в полночный мрак.
Моя душа вообразит затем
Твой призрак, словно дар глазам слепым,
Как бриллиант, сверкнувший в темноте,
Ночь сделав чудной, лик её – младым.
Вот так, уму в ночи, ногам в пути,
Всё, ради нас, покоя не найти.
Объяснение:
можно поставить как лучший ответ ..
