Асоціативний ланцюг “Поезія Мацуо Басьо ”（3-5 ланок ）

Головний герой казки дід спочатку робив погані вчинки: зрубав дерево, зруйнував хатку хухи-моховинки, кинув сокирою, щоб убити хуху, та тільки поранив їй ніжку. але після того як хухи врятували йому життя, дід змінив свою думку про цих істот і віднині розповідав людям про них тільки гарне. фантастичні істоти в казці — хухи лісові, пе-черниці, очеретянки, бур’янки, степовички, байрачні, левадні та хо, зокрема хо-суковик, лісовик добро і зло в казці «хуха-моховинка»   носії добра в казці — хухи та хо. носій зла — дід, який спочатку зруйнував житло моховинки, а потім зробив її кривою на все життя. та василь королів-старий розриває коло зла. коли дідові потрібна була , хуха-моховинка забула свої образи і врятувала його та ще й покликала інших лісових істот. у казці «хуха-моховинка» королева-старого добро несуть фантастичні істоти, а зло — людина. опис зовнішності хухи-моховинки хуха-моховинка це дуже маленька й легенька лісова істота.вона м’яка на дотик,вкрита довгою зеленою вовною,має голі мордочку і лапки.хуха маленька як кошенятко.вона вірна й товариська,якщо у якоїсь тваринки лихо — завжди .ще вона дуже працьовита. «як і всі інші хухи, моховинка так само мала мінливу вовничку, яка враз сама собою робилася того кольору, що й ті речі, біля яких бувають хухи. моховинка найчастіше була зеленою, бо рідко відбігала від своєї зеленої хатки. але ж коли вона бігала по соснових старих глянцях, що лежали на землі, то ставала такою ж рудувато-червоною, як вони. біля потоку була вона блакитною, як вода, на піску — жовтою, як пісок, між кущами шипшини — рожевою, на вересі — фіалковою, на снігу ставала білою». «була вона й сама пухка, як мох. мала довгу вовничку, що, мов шовком, вкривало все її тільце. сама тільки мордочка була голенька й нагадувала садову жовто-фіалкову квіточку — «братики». та були ще в неї голенькі зісподу, рожеві лапки». «хухи не можуть говорити, доки бувають невидимі. вони тільки пищать, як мишки, або муркочуть, як котики. сили вони також не мають, бо легенькі, як пушинка, а м’якенькі, як вата». чого вчить казка»хуха-моховинка»? казка вчить нас любити і берегти природу, тварин, людей. засуджує тих людей, що незаконно рубають дерева, неуважно ставляться до тварин. слід пам’ятати слова з біблії про те, що на зло потрібно відповідати добром. і тоді добро повернеться.

Русский поэт Иван Саввич Никитин, за свой короткий жизненный путь (он прожил 37 лет), оставил достойное наследие своего творчества, которым интересовались многие композиторы. Многие стихи автора сейчас известны, в особенности благодаря песням, которые очень мелодичны и звучат легко и ложатся на душу. В стихотворении «Ярко звезд мерцанье…», автор очень красочно передает теплое летнее утро, раннюю зарю, напоенную росами и утренней свежестью.Вначале стихотворения автор описывает красоту ночного неба, наполненного ярким мерцанием звезд и сиянием месяца. Затем с небесной красоты поэт переводит взгляд на красоту земную, где все поля и леса спят, укутанные молчаливой тишиной. Однако тишину нарушает «смех и разговор» - это косари развели жаркий костер. И где-то там по высокой траве бродит одинокий конь. Эти строки описывают чудесную картину теплой летней ночи.Дальше в стихотворении открывается картина, показывающая наступление рассвета, начинающегося с песни молодого парня, который в это утро самый счастливый человек на свете. Он, радуясь, утру и чудесным бескрайним полям, «пляшет-приседает, соловьем свистит». Эту песню слышно очень далеко и «песне отвечает коростель в лугах». В романтичном и радостном настроении счастливой души, автор передает собственные переживания и чувства, которые переполняют его внутренность – он молод и полон сил.Русская природа, воспетая Никитиным в этом стихотворении, заставляет гордиться ее «золотыми нивами», «гладью и блеском» голубых озер, светлыми заливами и бесконечными просторами. Через это стихотворение, автор учит видеть, чувствовать и пропускать через себя, прекрасное в природе и простом крестьянском труде, который нелегок, но так благодарен, что «так и льются сами