1. Прочитайте текст. Определите тип и стиль текста, Запишите основную мысль 2
2. Найдите предложения с обособленными
их, определите синтаксическую роль обособленных членов
3. в 2 столбика сочинительные и (саночные сенва)
Трудный путь
Сегодня Алексея с особой силой вперед, и превозмогая усталость он полз не чувс. ин боли, и ничего но сл. слыта, кроме и перестрелки доносившихся сюда
Алексей уже не думая, удастся ли ему добраться до своих Но летчик знал, что время, ни усталость, ни боль, все время давала о себе, - не
остановит его.
Смутно вспомнились преграды стоящие на пути: либо золотой сосны,
что нед недавно срубили, либо какой-то пень
Алексей лесосеку и упицел, что вырубка, где он оказал не, была ила. снежная, не запущенная. Значит, лесосека жила. Алексей чувствовал, чето кто-то и следит за цим. И
Алексею тихий, взволнованный шепот,
кот. взепот.
показалось, будто и расположенных рядом, кто-то с Человек?" И ororo, око, что говорили по-русски, он счастливый почувствовал радость на моги всем телом вперёд на голос и тут же со стоном унил, как
подрубленный голову в снег.​

Що означає бути дорослим і самостійним? Цікаве питання. Згідно законодавства, дорослою в Україні вважається людина, що досягла 18 років. Та віковий критерій – не єдиний показник зрілості. Ще одним показником дорослої людини є самостійність. Я розумію самостійність як здатність приймати рішення та нести за них повну відповідальність. Але, на мій погляд, це формулювання також не є повним. Справа в тому, що людям часто треба приймати рішення, від яких залежить частково, а іноді і повністю доля інших людей. Яскравим прикладом тут може стати війна. Під час бойових дій від рішень командира залежить доля вояків, а від рішень полководців – доля народів.

Звичайно ж, не тільки на війні людям буває необхідно вирішувати складні питання. Від самого народження людина потребує турботи і захисту батьків. І батьки, зі свого боку, повинні дуже відповідально підходити до рішення про народження дитини. Але так трапляється не завжди. В нашій країні гостро стоїть проблема дітей-сиріт. У деяких з них батьки померли, немає родичів, які б могли про них потурбуватись. Але дедалі частішими стають випадки, коли матері залишають дітей у пологових будинках, мотивуючи відмову неможливістю забезпечити малюка. Питання, навіщо людина зробила крок, до якого була неготовою, у більшості випадків лишається без відповіді. Та беззаперечним залишається факт: людина, що зробила такий крок, дорослою вважатися поки що не може. Насамперед, тому, що зробивши відповідальний крок, вона не витримала відповідальності.

Ще одним важливим, на мій погляд, аспектом дорослості є незалежність. По-перше, тому, що незалежність є частиною самостійності. Якщо людина залежить від когось матеріально, морально або фізично, і ці обставини можуть впливати на її рішення, то таке рішення, на мою думку, не може вважатись повністю самостійним. Тому я вважаю, що вміння здобувати і зберігати власну незалежність є необхідним для дорослої людини. Проаналізувавши усе вище сказане, я дійшов висновку, що дорослою може себе назвати далеко не кожна повнолітня людина. А від того, як дорослішання протікає, залежить доля людини. А може, навіть і не однієї.

Малыш и Карлсон, который живёт на крыше В этом произведении А. Линдгрен рассказывается о дружбе обыкновенного мальчика Свантесона по прозвищу Малыш и необыкновенного Карлсона, который живёт на крыше. Одиноким и несчастным чувствовал себя Малыш, пока к нему не стал прилетать забавный и добродушный, неистощимый на выдумки толстяк Карлсон. Все окружающие считают

Карлсона выдумкой, фантазией Малыша. Однако сам Малыш ни минуты не сомневается в существовании своего замечательного друга. Причём он уверен, что, несмотря на наличие у Карлсона пропеллера, позволяющего ему летать, Карлсон — обыкновенный мальчик, его товарищ по играм. И действительно, Карлсон — самый обыкновенный толстый мальчик, сластёна, проказник, отчасти эгоист. Он постоянно ищет забав. Но если дело дойдёт вдруг до беды,

Карлсон всегда выручит, не подведёт. К тому же он умён, находчив, по-своему добр, старается защищать слабых. Достаточно вспомнить, как он издевается над жуликами, решившими обобрать простака Оскара, и над родителями, оставившими без присмотра голодного ребёнка. В характере Карлсона узнаются детские слабости, и автор как будто побуждает смеяться над ними. Образ Малыша показан писательницей в развитии. Герой непрестанно думает и рассуждает.

Он очень добр, щедр, уступчив. В нём всё время происходит внутренняя борьба. С одной стороны, Малыша увлекают проказы Карлсона, а с другой — он начинает протестовать, когда шалости переходят дозволенные границы. Малыш обожает животных и очень хочет иметь собаку. Он уважает старших слабым. Всё произведение пронизано добротой, тонкой иронией и юмором. В нём много шуток, много ярких, запоминающихся выражений («Спокойствие, только спокойствие!», «Дело