В1 Образ Енея у поемі має важливе значення. Міфологічний герой втілює основні ідеали римської доблесті епохи Октавіана Августа. Це і вірність своєму обов'язку, і сімейні чесноти, і мужність, і відвага, і почуття дружби. За міфічним походженням Еней є сином Анхіза та Венери, а його син Іул стає родоначальником роду Юліїв, до якого належить як Юлій Цезар, так і Октавіан Август. Цим доводиться основна мета твору — божественне походження римських імператорів. Через образ Енея проводиться думка, що заснована Енеєм держава є найбільшим благом для навколишніх земель.)
В2 Еней Це епічний герой, в образі якого представлені найкращі риси могутнього воїна, вірного воїнському обов’язку, захисника інтересів свого народу, поборника спільної справи завоювання нових земель для побудови нової Трої. Еней наділений також і багатьма позитивними якостями звичайної людини: він люблячий син, який постійно дбає, а згодом і тужить за своїм батьком, він сам турботливий батько, палкий патріот Трої, шанувальник богів і традицій, державний муж, доброзичливий, розважливий і доволі часто проявляє (особливо у першій частині) властиві будь-якій людині слабкості. При цьому всьому Еней не надто щаслива людина, і про те він сам говорить своєму синові: «Доблесті, хлопче, і праці тяжкої від мене учися, щастя ж – від інших». В образі Енея співіснують високоідейна державницька лінія та глибоко інтимні переживання, які Вергілій зображує з витонченим психологізмом. Вергілій в «Енеїді» хотів розв’язати важливе для себе питання про природу людського щастя.
1)Станционные смотрители-это "маленькие люди" в большой стране,честно выполняющие свой долг,на которых держится страна,но судьбы их очень похожи на печальную жизнь Самсона Вырина.Судьба миллионов "маленьких людей",брошенных и никому ненужных-это судьба Самсона Вырина.Сочувствие "маленьким людям",разбросанным по всем уголкам России,которые днём и ночью, в дождь и снег несут нелёгкую службу,подвергаясь унижениям,оскорблениям и которые бес и бесправны перед начальством,чиновниками и любыми людьми,приезжающими на станции,а самое страшное-они бес и одиноки даже перед собственным горем,не находя сочувствия и понимания у окружающих-поэтому они "маленькие люди"."Адская работа"-вот определение автора тяжести труда станционных смотрителей.Чувства сожаления,досады от бесправности положения "маленьких людей",несправедливого отношения к ним пронизана повесть.
2) Рассказ о судьбе Дуни, начатый Самсоном Выриным, ведётся от лица автора-повествователя чтобы читатель почувствовал позицию автора,его отношение к поднятым проблемам.Через восприятие рассказчика ,акцентируется внимание на главной проблеме "маленького человека",передаётся равнодушие окружающих ,отношение общества к чужим бедам,отсутствие сочувствия и понимания у людей.
6)Пушкин сочувствует Варину,поднимет вопрос "маленького человека ",бес и униженного всеми,а такие люди заслуживают уважения по мнению автора,для маленьких людей-честь превыше всего,а вместо понимания они получают безразличие окружающих,которым чуждо сострадание.Пушкин очень тепло,с состраданием и любовью ,но и с жалостью относится к своему 'маленькому герою',переживает за его горькую судьбу.Размышления просты-не стоит ради своего блага предавать близких людей.Обман и предательство родителей,да и любого человека,эго грех.На чужом несчастье,счастья не постоишь.
Объяснение:
