Ідея вірша «Заповіт» – утвердження думки про щасливе (вільне) майбутнє українського народу, яке треба здобути в боротьбі з ворогами; заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства.
Тема
Тема поезії «Заповіт» – передсмертна воля; майбутнє народу; боротьба з ворогами.
Жанр
Ліричний вірш медитативного характеру з елементами послання.
Стиль
Стиль вірша «Заповіт» – реалізм.
Вид лірики
Вид лірики – громадянська.
Особливості композиції
Умовно твір поділяють на 3 частини по 2 строфи з 4 рядків:
Поховання (перше речення);
Повстання (друге речення);
Поминання (три останні речення).
Художні засоби
постійні епітети: «серед степу широкого»; «синєє море»;
епітети: «лани широкополі», «в сім’ї великій»;
метафори: «реве ревучий», «все покину і полину»;
риторичні звертання: «поховайте та вставайте», «не забудьте пом'янути».
Весенняя сказка «Снегурочка» вызвала немало недоумений и прямого непонимания у тех, кто относился к А.Н. Островскому как бытописателю и обличителю общественных пороков, кто придерживался утилитарных взглядов на искусство. В пьесе-сказке находили преобладание эпического и лирического начала в ущерб драматическому. В то же время пьеса продолжает поиски автором положительных начал в русской жизни, в духовной культуре, в народном характере. «Новое слово», высказанное, по мнению самого Островского, в «Снегурочке», воплощение художественных поисков добра, любви, красоты, с трудом постигалось не только читателями пьесы, но и исполнителями как музыкально-драматических, так и оперных спектаклей, и рецензентами. Лишь в самом конце ХIХ века, с распространением новой антипозитивистской эстетики, предполагающей синтез разных видов искусства (словесного, музыкального, хореографического, живописного) восприятие «Снегурочки» в театральном исполнении стало более глубоким и адекватным. Пьеса-сказка становится показателем и выражением глубины русской народной культуры.
МНЕ С ВОПРОСОМ
