8. раскройте в 2-3-х предложениях основную мысль данного текста, опираясь на следующее высказывание: « разве можно таким чувством, как любовь – чувством, которое до сих пор еще не нашло себе истолкования? » (а.

( рассказ "Хамелеон") Идея рассказа заключается в высмеивании при , подхалимства, что выражается в самом названии рассказа и на примере поведения главного героя полицейского Очумелова, который мы видим в различных ситуациях. Данный персонаж, конечно, собирательный, представляющий лишь одного представителя из огромной армии хамелеонов в человеческом обличье. Им нет никакого дела до справедливости, понятие совести у них отсутствует. Главная их цель -при к окружающему миру как можно комфортнее используя тень сильных мира.

Судьба собаки напрямую зависит от социального статуса её хозяина. Подобные ситуации показательны и характерны во все времена. Хамелеоны бессмертны. Это тип человека без принципов, мгновенно меняющего своё мнение в зависимости от сложившейся ситуации. Они были, есть и, к сожалению, ещё долго будут жить в нашем обществе. Психология раба, которого по капле предлагал выдавливать из себя Антон Павлович, во все времена была выгодна для власть имущих.

Произведение написано в стиле реализма. Это можно понять даже не прибегая к анализу литературных приёмов. Благодаря особой чеховской форме изложения при чтении возникают образы героев рассказа, в которых нет пространных описаний, а лишь небольшие характеристики персонажей. По форме изложения рассказ похож на стенограмму и это позволяет увидеть всех участников повествования максимально чётко и ясно.

Объяснение:

У повісті «Тарас Бульба» М. В. Гоголь описує життя запорізьких козаків, їх боротьбу за свободу і незалежність.

Одна з головних тем твору - тема вірності і зради. Серед козаків любов до рідної землі, вірність військовому обов'язку, почуття товариськості шанувалися найважливішими якостями.

Напередодні важкого бою наказний отаман Тарас Бульба говорить козакам: «Немає уз святіше товариства». Вірність цьому почуттю він проносить через все битви і випробування. У бою під Дубно він не раз поспішав на виручку товаришам. В останні хвилини життя він думає не про муках, які йому належить винести на багатті, а про те, як врятуватися козакам. «Вже вогонь піднімався над багаттям, захоплюючи його ноги», а очі старого полковника спалахнули радістю, тому що побачив він: козаки були вже на Дністрі, «кулі сипалися на них зверху, але не діставали».

Вірний своєму військовому обов'язку старший син Тараса Бульби Остап. Він хоробрий воїн, іеющій «виміряти всю небезпеку і всі положення справи». Але в важкому бою «схваті- ись з Остапом трохи не восьмеро разом» і взяли його в полон. До лобового місця полонені козаки, серед яких був і Остап, «йшли не боязко, чи не похмуро, ніс якоюсь тихою гордістю». Віра в справедливість своєї справи, за яке вони віддавали життя, надавала козакам сили, до винести муки кари. Остап звернувся до товаришів із закликом: «Дай же Боже, щоб усі, які тут стоять єретики, не почули, нечестиві, як мучиться християнин!»

Вірність рідній землі звучить в словах спливав кров'ю Кукубенко: «Нехай же після нас живуть ще краще, ніж ми, і красується вічно улюблена Христом Руська земля!

Беззавітно люблячи свою батьківщину, козаки зневажали зрадників. А як же боляче було Тарасу, коли зрадником виявився його молодший син! Андрій був хоробрим воїном ігаючи за тим, які дива одним шаленим натиском своїм виробляв Андрій, дивувався старий Тарас і казав: «І це добрий - враг би не взяв його! - вояка! Чи не Остап, а добрий, добрий також вояка ». Але молодого Бульбу найбільше привертала сама битва, а не мета, в ім'я якої вона велася. У битві він чув «чарівну музику куль і мечів», нісся, як «п'яний, в свисті куль, в шабельному блиску і у власному спеку». Тому-то, коли Андрія попросила про до прекрасна полячка, він зрадив своїх товаришів і перейшов на бік ворога. Для Тараса цей вчинок сина був тяжким горем. Старий полковник не може пробачити зради кому б то не було і вбиває Андрія, кажучи при цьому: «Я тебе породив, я тебе і вб'ю!»

Любов до рідної землі, вірність своєму народові, почуття товариськості роблять козаків непереможними. Своє захоплення запорожцями Н. В. Гоголь висловив такими словами: «Та хіба знайдуться на світі такі вогні, муки і така сила, яка б пересилила російську силу!»