Восстановите последовательность.

Как развивались действия в первой части рассказа?

Васютка погнался за раненым глухарём.
Васютка увидел кедровок на дереве.
Васютка заблудился.
Васютка отправился в тайгу за орехами.
Герои рассказа
Заполните пропуски в таблице.

Сопоставьте героев и их имена.

Григорий Шадрин
Дедушка Васютки
Дядя Коляда
Мать Васютки
Анна Отец Васютки Дед Афанасий Капитан бота
Сказка Васюткино озеро

У повісті «Земля» О. Кобилянської ми зустрічаємо декілька образів, які є повними антиподами. Це, як не дивно, брати Сава та Михайло Федорчуки та їхні наречені Рахіра та Анна. Брати Федорчуки, зростаючи у одній родині, виросли зовсім різними, і наречених, скоріше за все, просто вибрали подібних до себе.

Наречена Михайла – Анна – була дівчиною спокійною і розважливою. І хоч вона, як і Рахіра, була бідною, вона прагнула просто до щасливого життя, не до багатства. Анна була гарною донькою, хоча її родина і не цінувала цього. Вона довгий час утримувала своїх матір та брата, а коли вже не змогла працювати і їй знадобилася їхня до ті з ганьбою вигнали дівчину. Анна щиро і віддано покохала Михайла. Вона знала, що хлопець із заможної родини, але не це було причиною того, чому дівчина так хотіла за нього заміж. Причина була проста – кохання. Заради Михайла Анна була ладна на все. Саме тому вона так тяжко переживала його смерть, що ледь не втратила глузду.

Рахіра була зовсім іншою. На відміну від Анни, вона не знала щирого кохання. Вона зустрічалася з Савою не через кохання (хоча хлопець переконаний у зворотному), а через свою велику любов до багатого життя. Понад усе Рахіра любила гроші. Вона вміла обернути все на свою користь, була хитрою та підступною. Рапіра прагнула вийти заміж не за Саву, а за його спадок. Саме тому, коли вона довідалась про те, що вся земля може дістатися Михайлові, вона підмовила Саву вбити брата. Яку ж силу вона мала над хлопцем, якщо заради неї він наважився на такий тяжкий злочин!

На мою думку, якби Михайло таки одружився з Анною, їхнє життя було б довгим та щасливим. Анна була б чудовою господинею, кохала б чоловіка та поважала б його батьків. А якщо б одружилися Сава з Рахірою, їхнє подружнє життя навряд чи склалося б добре. Занадто користолюбною є Рахіра, понад усе вона любить гроші, і тому, на мою думку, їй завжди було б їх замало, вона б весь час докоряла цим чоловіку. До того ж дівчина ніколи не була вправною господинею, не любила працювати біля землі… Тож такий шлюб не міг проіснувати довго.

І хоча часто здається, що Анна – слабкодуха, занадто ніжна, та те, що вона все ж таки змогла пережити смерть свого коханого і стати щасливою не дивлячись ні на що, говорить про те, що це не так. Анна – справжня жінка. Вона вміє і віддавати, і брати, Рахіра ж прагне тільки брати – щоб все було для неї, щоб навколо неї оберталася Земля. Тому навряд чи вона колись знайде справжнє щастя.

Даже у самых обычных вещей бывает необычная судьба. Вот, например, история, которая произошла с моими ботинками.

Когда мне их купили, я был ужасно рад. Я хотел именно такие - кожаные, на толстой подошве. Они были невероятно теплые, очень красивые и удобные. Но недолго мне прослужили эти ботинки. Они, как сказал потом папа, пали смертью храбрых, защитив мою ногу от здоровенного гвоздя.

Я ужасно расстроился. Починить их было нельзя, но я заупрямился и не хотел их выбрасывать. Так они стояли у меня в комнате. Но в начале весны папа их у меня попросил и сказал, что знает, что с ними можно сделать. Я отдал ботинки и забыл о них.

И вот, уже в мае, мы поехали к моему дяде - папиному брату - на дачу. У него домик прямо в лесу - красота! И тут папа подозвал меня и сказал, что покажет кое-что интересное. Мы тихо-тихо шли по лесу, сошли с тропы и я увидел в расщелине дерева мой ботинок, из которого выглядывал клюв небольшой птички. У нее было там гнездо.

Второй ботинок тоже стал гнездом еще одной птахи. Мне было очень приятно, что мои ботинки еще послужат, хоть и не мне.