Здавна люди схилялися перед явищами природи, відчували забобонний страх перед ворожими її виявами. Балада Й. В. Ґете «Вільшаний король» написана в романтичному стилі за мотивами народної пісні.
Батько везе хворого сина через ліс, а тому вважається, що дитину кличе Вільшаний король, або Лісовий король. Хлопчик марить, і туман йому видається страшним бороданем, який пропонує піти з ним на узбережжя в сади погратися. Шепіт листя нагадує хворому вмовляння підступного короля, а верби «в імлі нічній» — королівнами, що «до пісні й танцю в полі зійшлись».
Хвороба мучить малого, тисне, а йому здається, що то «лісовий» демон «хапає і мучить, злий!» Балада, відповідно до жанру, закінчується трагічно. Батько приїхав додому, але «син покинув навіки світ».
Вітер, туман, ніч, вільха та верба символізують у творі ворожі до людини сили, а діалог між батьком і сином роблять його напруженим, драматичним. На жаль, людина не всесильна і не може інколи до своєму ближньому, тому викликає глибоке співчуття.
Так фантастичні уявлення переплелися з реальними подіями та уявою поета і втілилися у чудовій баладі.
Объяснение:
То, что Вася в трудный для себя момент - умерла мама, отец отдалился от детей, замкнулся в своём горе - оказался рядом с новыми знакомыми, жизнь которых не легче, а во многом и безысходнее его , в общем - то благополучной - жизни ему справиться со своим горем. Что-то просто отвлекло его, заботы друзей, желание им, сочувствие чужому горю - уменьшило боль от своего, как ни странно...
Благодаря истории с куклой отец по-новому увидел своего мальчика, они снова стали близки, поэтому, приходя на могилу Маруси, они вспоминали и то, как эти люди им снова обрести друг друга... Поэтому им было так дорого всё, что связано с этими героями...
