М.Горький Пе́пе ответить на во

Справедливо вважати твір Річарда Баха однією із найглибших філософських алегорій XX сторіччя. Дорога героя повісті - це дорога до свободи та безмежних можливостей людської особистості. "Стверджуючі, що ти чогось не можеш, ти позбавляєш себе всемогутності" [3] - ось кредо автора і він переконливо доводить практичну цінність цього постулату. Бах - письменник-фантаст, але його фантазії наближують читача до тієї справжньої реальності, яка прихована від наших очей завісою повсякденності. Але щоб досягти істини, потрібно принести немалу жертву - відмовитись від нудьги, тобто від обмеженості та безбарвності свого існування, та відважитись наповнити її дивами та пригодами [13]."Ця книга Річарда Баха має подвійний вплив, - писав відомий американський фантаст Рей Бредбері, - вона дарує мені відчуття польоту та повертає мені молодість" [13].Цей твір вражає читача не тільки своєю змістовою конструкцією а й історією написання. Як розповідав сам Річард Бах, одного разу гуляючи по туманному узбережжю каліфорнійського каналу Бельмонт Шор він почув голос, який сказав: "Чайка на імя Джонатан Лівінгстон", потім Бах побачив видіння, яке промайнуло у його голові у вигляді кінофільму [8]. Підкорившись цьому голосу, він поквапився додому, щоб записати все те, що він побачив. Але видіння було коротким, а продовження не послідкувало. Бах намагався закінчити історію, але у нього нічого не виходило до тих пір, доти через вісім років він не побачив продовження [8]. Правда це, чи рекламний трюк - невідомо, але точно можна сказати, що Річард Бах написав повість про чайку і у 1970-му році вона була надрукована в журналі, а у 1973 році був знятий фільм [13].Спочатку вона не привернула увагу ані читачів, ані критиків. Незабаром вона здобула популярність, була перекладена багатьма мовами та зробила імя Річарда Баха відомим не тільки в США, а й в інших країнах. Її читали в Америці, Європі, Австралії [8].За жанром цей твір є повістю-притчею тому, що:- це твір малої форми;- в основі сюжету - розповідь, історія;- наявність моралі;- головний художній прийом - алегорія;- два зміста (I - текстовий - побудований на прямому розумінні фраз, які створюють текст (спроби Чайки опанувати фігури вищого пілотажу, досягти досконалості в польоті та передати свої знання учням [8]), II - символічний - побудований на символічних значеннях окремих слів.);- образи мало індивідуалізовані;- події не визначені ні хронологічно, ні територіально: всі польоти проходять над якимось морем, тут і зараз;- сюжет прямолінійний: не забігає наперед, щоб створити драматичне напруження, ні повертається назад, щоб повідомити додаткові деталі;- автор зупиняється лише на важливих, головних моментах не відволікаючись на дрібниці та описання. Але переповісти його дуже важко, бо філософський зміст дуже глибокий і має бути розгаданий читачем, і кожен читач може зрозуміти його по-своєму [13].

Рассказ «Кавказский пленник» был написан Львом Николаевичем Толстым в 70-ые годы XIX века, который построен на событиях из жизни самого писателя на Кавказе во время войны русских с горцами. В этом произведении Л. Н. Толстого мне запомнились главные герои: русский офицер Жилин и дочь татарина Дина.

Когда Жилин отправился проведать свою мать-старушку, он попал в плен к татарам. Его привезли в аул, надели колодку и заперли в сарай. Утром его отдали за долги Абдулу, где и произошла их первая встреча с Диной. По приказу отца она дала Жилину воды и хлеба. Девочке было и любопытно, и боязно при встрече с инородцем.

Но через некоторое время они подружились – Жилин лепил для Дины кукол из глины, а она тайком от всех кормила его вкусненьким. Русский офицер был в хороших отношениях со многим жителями татарской деревни и им, чем мог. Абдул уже доверял ему и запирал его в сарай только на ночь. Но Жилин всё равно оставался пленником, и мысли о побеге не покидали его. 

Однажды ночью он со своим товарищем Костылиным совершил неудачный побег. По возвращению в аул их сбросили в сырую яму и перестали кормить. И снова на русскому офицеру пришла татарская девочка Дина. Она предупредила его об опасности и бежать из плена. Дина Жилину жизнь, не думая о себе. Ведь неизвестно, что было бы с девочкой, если бы её отец узнал, кто бежать пленному.

Я думаю, что Жилин всегда будет помнить Дину, ведь она ему жизнь.

это так надо было ?