Вірш Джанні Родарі умовно можна поділити на дві частини. У першій йдеться про красу Італії, її історичні та архітектурні дива. У нашій уяві постають пам’ятки культури й історії Давнього Риму, звучить спів венеціанських гондольєрів і неаполітанців. Але настрій вірша змінюється після питання: «Чи так воно справді?» Це ніби тимчасова зупинка для того, щоб автор перегорнув листівку і показав країну без прикрас – «без глянцю». У ліричного героя болить душа за тих італійців, котрі важко працюють і бідно живуть. Справді, чи завжди весело гондольєрові возити туристів вузенькими каналами Венеції або маленькому неаполітанцю співати для туристів? У заключній частині вірша рядки скорочуються, ритм прискорюється. Синьйорам, до яких звертається ліричний герой, слід швидко крутити головами: «Хто скаче, хто плаче…» Так автор нагадує туристам про мешканців країни, про життєві проблеми звичайних людей.
НУ КАК ТО ТАК
Объяснение:
Бетховен вырос в нищете.Отец занимался с сыном игрой на скрипке и фортепиано в надежде, что тот станет вундеркиндом, новым Моцартом, и обеспечит семью.После смерти матери в 1787 году он взял на себя материальные обязанности семьи.Случайно столкнувшись в Бонне с Гайдном, Бетховен решает брать у него уроки.Гайдн кратко отметил, что музыка Бетховена была мрачной и странной. Однако в те годы виртуозная игра на пианино приносит Людвигу первую славу.Грубый, самолюбивый на людях, композитор был очень открытым, доброжелательным по отношению к друзьям
