Ця літературна епоха ознаменувалася розквітом української словесності та словесності інших народів. Література сприймалася не тільки як область художнього та народної творчості, наповнена яскравістю образів, повітряним красномовством і багатством слова, вона служила мудрим найчистішим джерелом для культурно-духовного розвитку, вдосконалення та збагачення внутрішнього світу людей. Вона проливалася світлом істини на реальну дійсність, була найпотужнішим двигуном розвитку суспільства, впровадження передових ідей боротьби за велике майбутнє.
Грізна буря історичних подій: скасування кріпосного права, буржуазні реформи, становлення капіталізму, важкі війни — випала на частку багатостраждальної України в цей період, знайшла своє відображення в творчих працях українських та зарубіжних поетів і письменників. Справедливість їхніх ідей і поглядів значною мірою визначала громадську свідомість того часу, від чого завоювали вони авторитет серед простого народу.
Багата спадщина класичного літературного мистецтва передавалася з покоління в покоління, створивши передумови для подальшого розвитку та просування літератури. Щодо зарубіжної поезії, то золотим піком другої половини XIX століття височіла творчість Миколи Олексійовича Некрасова (1821-1878). На прикладі його творів можна добре охарактеризувати усю поезію того періоду. Нагальною проблемою його поетичних творів були тяготи трудового народу. Насиченістю образів, силою, багатством і художністю слова Некрасов прагнув донести до освіченого читача, який має матеріальний достаток, сенс і глибину скорботи, злиднів пригнобленого соціальною нерівністю народу, поставити на величний п’єдестал справедливості простого селянина. Саме ця ідея лягла в основу поеми «Кому на Русі жити добре». Поетична діяльність Н. А. Некрасова була не тільки професією, вона набула відтінку патріотизму, святенності громадянського обов’язку і покликання перед своєю країною.
Поряд з поетичною діяльністю Н. А. Некрасов займався власною видавничою діяльністю. Під його керівництвом видавалася більша кількість періодики, серед якої особливою популярністю користувалися журнали «Современник», «Вітчизняні записки». На сторінках цих журналів вперше опублікувалися літературні статті і твори багатьох поетів, письменників і критиків, які з часом стали знаменитими.
Таким чином, лірика другої половини XIX століття відрізняється різноманітністю тем, літературних напрямів і великою кількістю обдарованих поетів.
Былина – стихотворный эпический (повествовательный) жанр фольклора. В центре былины находится герой, обороняющий свою землю от вражеских захватчиков, или преуспевающий, богатый купец, символизирующий богатство русской земли.
Циклы былин
Былины принято делить на два цикла: киевские и новгородские.
В былинах киевского цикла в центре повествования находятся древнерусские богатыри (Илья Муромец, Добрыня Никитич и Алеша Попович), которые защищают древнерусские города Киев, Ростов, Муром от иноземных захватчиков, которые условно называются татарами или воплощаются в образе Идолища Поганого.
Былины новгородского цикла повествуют о богатстве Новгорода – торгового центра, который находился на Севере древнерусского государства, о таланте и удали русского народа, который воплотился в центральном образе новгородских былин – купце Садко, который побеждает подводного царя.
Все образы в былине предельно обобщены. Русский богатырь – это не конкретное лицо, реально существовавший человек, а собирательный образ идеального древнерусского война, обладающего невиданной силой, мудростью, чувством справедливости и всегда готового постоять за родную землю.
Былины киевского цикла обобщенно воспроизводят реальные исторические события. Древние города, находившиеся на юге и в центральной части древнерусского государства, постоянно осаждали и захватывали татары, половцы, печенеги и другие кочевые воинствующие племена. Древнерусские князья, которые управляли городами, были разобщены, т.е. враждовали между собой. Защищать родную землю совместно они не желали. Но всегда находились войны, богатыри, которые собирали войско и вели его на врага. О таких богатырях народ и сложил былины.
Объяснение:
