Фантастичні оповідання Азімова «Фах» та Діани Вінн Джонс «Мандрівний замок Хаула» дають можливість поглянути на людські якості з різних сторін.
Візьмемо для початку Джорджа, головного героя твору «Фах». Здається гарне бажання – до людині якнайшвидше опанувати професією. В майбутньому замість книг та практики будуть машини, які записують всю інформацію в мозок людини. Свободи вибору у людини немає. Що вирішила машина, тим тобі і бути. Здається це влаштовувало майбутніх жителів Землі. Але Джордж не згоден з таким положенням речей. Коли його перевіряють за до тестів, виявляється, що він не придатний до жодної професії. Через це він потрапляє до будинку для недоумкуватих. Джордж тікає на Олімпіаду, де хоче знайти когось, хто б вислухав його. Він обурюється тим, що машина вирішує за людину і позбавляє її здатності мислити самій. Машинна освіта не дає можливості людині розкрити весь її творчий потенціал. Після цього його знову вертають в притулок. Але тут він усвідомлює, що цей притулок і є тим самим маленьким островом, де знаходяться ті, хто здатен мислити без до машини. Він починає розуміти, що він з небагатьох жителів, що можуть мислити та навчатись самостійно. Що дає шанс зробити нові відкриття для планети та змінити її історію.
В оповіданні «Мандрівний замок Хаула» йдеться мова про одну з сестер – Софі Хаттер. Зла відьма перетворює її на стару жінку. Після чого Софі йде світ за очі. Після багатьох пригод,
Софі все ж залишається доброю, що видно з її вчинків. Її переживання за Хоула позбавляють її чар відьми і вона знову стає молодою.
Роблячи висновок з обох фантастичних творів, бачимо, що ніякі перешкоди та злі люди не можуть протистояти тим, хто здатен робити добро та мислити самостійно. Саме такі люди можуть змінювати світ на краще.
Объяснение:
Произведение «Царь-рыба» достаточно современное. В рассказе поднимается вопрос о жестоком обращении человека с природой. Вроде бы нет голода, но многие относятся к живой природе, так как будто ее ресурсы никогда не иссякнут. Нет ни жалости, ни уважения к необъятному живому миру, которому тоже нужно время для восстановления.
Писателю тяжело давалось написание этого жизненного произведения. Он хотел показать всем, что человек не просто потребитель природных благ, но еще и созидатель. Опустошая природу человек, начинает разрушаться как личность.
Название тоже не случайно выбрано. Астафьев уже названием произведения хотел показать, насколько могуча, бывает природа, и в случае если провинишься, она будет безжалостна.
В рассказе писатель старается донести до нас, что люди и природа не разделима. Все взаимосвязано и подчинено законам природы, хотим мы этого или нет. Действие происходит на бескрайних просторах Сибири. Именно здесь от человека требуется бережное отношение и к природе, и к таким же, как он людям. Сюжет развивается постепенно. Автор то возвращается к то повествует о настоящем.
Поступки людей накладываются описание природы. Прекрасна и могуча красота Сибири она не позволит фальшивить. Тихая и прекрасная она накажет человека за все его грехи. Вот только вопрос поймет ли провинившийся и прекратит так делать? Вот об этом писатель и рассказывает на примере главного героя Зиновия Игнатьевича.
Игнатьевич родился и вырос в этих суровых краях, каждый его знает и уважает. Он и рыбак, и охотник, и хозяин хороший, но за всем этим скрывается какая-то червоточинка. Никогда и никому не отказывал он, но все что ни делал, было не от чистого сердца, а с каким-то умыслом, жаждой наживы. Вот поэтому и был богачем.
У каждого народа связанного с рыбалкой и охотой есть свои предания и поверья, которых придерживаются даже самые опытные мастера. Зиновий знал, что осетр в их краях это царь-рыба и ее следует отпускать, но жадность взяла верх.
Объяснение:
