У цьому творі автор описує пригоди Мумі-тролів. Це маленькі і незвичайні створіння. Вони дуже веселі і люблять проводити час за іграми. Ці створіння дуже любили грати в лісі.
Одного разу вони знайшли капелюх. Цей капелюх виявився чарівним, але вони про це не здогадувалися. Дізналися вони про це не скоро. Їм капелюх дуже сподобалася і вони вирішили залишити його собі. Спочатку старший Мумі-троль намагався носити капелюх, але у нього нічого не виходило. У нього відразу починала боліти голова, як тільки він одягав капелюх. З цього дружна сім'я вирішила використовувати капелюх, як сміттєву корзину. Вона підходила для цього, і ідея всім сподобалася.
Мімі-тролі люблять смачно поїсти. Вони часто влаштовували сніданки, обіди та вечері всією сім'єю за одним столом. Одного разу, коли дружна сім'я обідала, то очистки від яєць вони викинули в капелюх. Після того, як шкарлупа потрапила в капелюх, то вона перетворилася в хмари. Хмари ці були не прості. На них можна було літати, але дружна сім'я дізналася про це не скоро.
Сім'я Мумі-тролів любила грати в хованки. В хованки вони любили грати найбільше. Крім того, маленькі створіння дуже добре ховалися, що робило гру в хованки захоплюючою і цікавою. Одного разу, коли вони грали в хованки, то один з малюків сховався під капелюхом. Після цього спрацював магічний механізм, який перетворив дівчинку в чудовисько. Воно було не дуже страшне, але дуже потворне. Сім'я не визнала своєї маленькії дитини. У підсумку, тільки мама змогла розгледіти в ньому свого дитинчати.
Доброго дня, Леоніде Глібове!
Звертається до Вас звичайний читач. Леоніде Івановиче, я глибоко шаную Вашу творчість. Мені дуже прикро, що у часи Вашого життя у зв’язку з виданням валуєвського циркуляру майже весь наклад першої збірки байок був знищений і люди не могли активно знайомитись із Вашими творами.
Мені хотілося б подякувати Вам за твори «Щука», «Цуцик, «Мірошник», «Журба» та багато інших, адже Ваша творчість дуже близька мені. Особливо вражають алегоричні образи, в яких можна вгадати типових персонажів навіть із сучасного життя. Ви щиро вбачали у навколишньому світі суспільну нерівність, несправедливість і не могли примиритися з нею. Тому у кожного з Ваших байок відчувається засудження навколишньої дійсності. Леоніде Івановиче, Ви – справжній ураїнець і борець, якому болять нещастя та негаразди рідної землі.
З повагою ваш палкий шанувальник.
Объяснение:
надеюсь достаточно
