1.как изображает Гоголь жителей города N?2.Какие приемы созданию собирательного образа ?3.Каковы были отношения Чичикова с жителями ?4.Каковы отличительные черты характера Чичикова?Что делает его первым лицом в галерее подлости ?

Образи Хіггінса і Пікерінга у п'єсі Б. Шоу "Пігмаліон"

П'єса "Пігмаліон" — це красива історія, в основі якої — міф про Пігмаліона. Головні герої цієї п'єси — це професор англійської фонетики Генрі Хіггінс та знавець індійських діалектів полковник Пікерінг. Вони дуже різні за характером і зовнішністю. Професор Хіггінс — це чоловік років п'ятдесяти, з сивим волоссям і зі зморшками на обличчі, невеликого зросту. А полковник Пікерінг — років шістдесяти, низького зросту, товстий, обличчя немов пожоване від старості, їхні характери можна визначити під час роботи професора, що проводив експеримент над дівчиною Елізою, вуличною квіткаркою. Хіггінс був постійно чимось невдоволений, розлючений і здавався, на перший погляд, невихованим. Спочатку він ставився до Елізи гірше, ніж до служниці. Але поруч завжди був полковник Пікерінг, який намагався заспокоїти Хіггінса.

Пікерінг виглядав благороднішим, ніж професор Хіггінс, бо той своєю нестримною поведінкою викликав відразу у своєї учениці Елізи. А Пікерінг веде себе виховано, спокійно, не звертає уваги на деякі "випади" Елізи. Закінчення роботи професора виявилося несподіванкою навіть для нього самого. Характери Хіггінса і Пікерінга можна також простежити під час великосвітського рауту. Тут вони в чомусь схожі: їхні жести, манери, вишукана мова, вміння показати себе з кращого боку. Та інтерес до дівчини у професора зникає, бо парі він виграв: дикунка тримала себе і говорила як справжня герцогиня. Що тепер з нею буде? Адже вона змінилася. Хіггінсу байдуже, він лише радіє, що виграв парі.

Незважаючи на деякі негативні риси, я поважаю і професора Хіггінса, і полковника Пікерінга як високоосвічених людей. На мою думку, освіта завжди потрібна людині. Бо якщо ти невихований, не вмієш ввічливо розмовляти, говорити правильно і добре ставитися до інших, — ти ніхто. У наш час освіта — це головне, незалежно від того, багата ти людина чи бідна.

Нелюдимый, огромный, неуклюжий, глухонемой дворник Герасим, приехавший в город из убогой деревеньки искренне влюбляется в прачку, хрупкую женщину, Татьяну.
Цитата: "...Увидев Татьяну, он сперва, по обыкновению, с ласковым мычанием закивал головой..."
"...С того дня он уж ей не давал покоя: куда бывало она ни пойдет, он уж тут как тут..."
Неумело, как может, Герасим начинает ухаживать за Татьяной. 
Цитата: "...идет ей навстречу, улыбается, мычит, махает руками, ленту вдруг вытащит из‑за пазухи и всучит ей, метлой перед ней пыль расчистит..."
И, наконец, Герасим пытается защитить Татьяну даже от крестьян, которые ее окружают, особенно не нравился ему Капитон, которого однажды "отвел в каретный сарай да, ухватив за конец стоявшее в углу дышло, слегка, но многозначительно погрозился ему им."
Герасим хотел жениться на Татьяне и просить разрешения у барыни, но ему мечталось предстать перед невестой в новом кафтане, который ему был обещан дворецким, вот поэтому он ждал и медлил с предложением.
А в это время барыня решила поженитьТатьяну и Капитона.
Горю Герасима не было конца, Татьяне было искренне жаль его, и, чтобы разонравиться ему, она однажды прикидывается пьяной, зная, что Герасим терпеть не может пьяных людей. План сработал, и дворник перестал ухаживать за Татьяной, стал угрюмым и старался не обращать внимания ни на Татьяну, ни на Капитона.
Перед своим отъездом Татьяна тепло попрощалась с Герасимом,  по‑христиански три раза поцеловав его, а тот в свою очередь подарил Татьяне красный платок.
Цитата: "...Герасим вышел из своей каморки, приблизился к Татьяне и подарил ей на память красный бумажный платок, купленный им для нее же с год тому назад..."
Такова история взаимоотношений Герасима и Татьяны, дворника и прачки.