Повість М. Коцюбинського "Дорогою ціною" присвячена життю українського народу на початку XIX ст. У повісті відтворено долю молодих людей, яка була досить типовою для того часу. Опинившись в неволі, трудове селянство, "як дикий тур, загнаний, знесилений", не бажало, одначе, скоритися з панським ярмом на шиї. Багато з них бігло з-під кріпацтва у вільні краї, зокрема за Дунай, де після зруйнування Запорозької Січі 1775 року було засновано Задунайську Січ. Але й там не було волі і спокою, бо панство ловило втікачів і, якщо не засилало до Сибіру, то "одсилало в кайданах назад, знов у неволю, на панщину". І невідомо, що було краще: загинути чи залишатися жити у знущанні.
Головні герої повісті — Остап та Соломія — кохали одне одного. Але для пана вони, як й інші кріпаки, були "товаром", тому він розлучив їх і видав заміж Соломію за свого хурмана. Пан катував нагаями дідуся Остапа, збирався забити самого Остапа за його сміливе слово. Все це спричинило до втечі.
Остап мав на меті жити поміж вільних людей, а Соломія мріяла оселитися у слободі, господарювати та піклуватися про Остапа. Цим мріям не судилося здійснитися. Остап і Соломія були не поодинокі у бажанні здобутися волі: цілими родинами бігли від кривди та знущання селяни, підтримуючи одне одного. Важким був шлях за кордон. Але й за кордоном їх не чекала бажана воля: спочатку Остапа було поранено, потім Соломія і Остап потрапили у циганське злодійське гніздо, через що Остапа забрали до в'язниці та збирались відправити назад до пана.Соломія не уявляла собі життя без Остапа, тому хотіла визволити його. Для цього вона склала план і разом з Іваном Котигорошком спробувала відбити Остапа у турків, коли вони перевозили його через Дунай. Але ця спроба визволити Остапа закінчилася загибеллю Соломії та Івана.
Остап залишився живий. На все життя на його тілі зосталися сліди мордувань від пана, москалів, турків. Втрата Соломії була для нього втратою половини душі. Гірке, самотнє життя прожив Остап, чекаючи часу об'єднання з другою половиною себе у потойбічному світі.
Доля Остапа та Соломії вражає трагічністю й високою красою. Остап, вихований дідом у давніх традиціях вільного козацтва, усе життя не тільки мріяв про волю, але й здобув її. Дуже дорого заплатив він за бажану волю. Велике кохання покликало Соломію піти за Остапом у пошуках волі. її не спинили труднощі та небезпека. Дуже прикро, що Соломія загинула, а Остап, замість подружнього життя з нею, мав тільки спогади про своє кохання.
Объяснение:
Однажды во время прогулки был найден «золотой» жук, которого они завернули в кусок найденного поблизости клочка бумаги. Придя домой, Легран обнаруживает,что это пергамент, и совершенно случайно находит на нём изображение черепа, нарисованное скрытыми чернилами, которые проявились от действия тепла — камина в доме Леграна. Расспрашивая о подробностях, рассказчик замечает, что Легран воспринимает эту находку как счастливое предзнаменование — его не покидает мысль о внезапном и скором богатстве. Негр Юпитер беспокоится, не заболел ли хозяин — Легран все время что-то считает и надолго исчезает из дома.
Через какое-то время Рассказчик получает от Леграна записку с посетить его по некоему важному делу. Лихорадочный тон записки заставляет Рассказчика поторопиться, и он в тот же день оказывается у друга. Легран ожидает его с видимым нетерпением и предлагает всем тут же отправиться в путь — на материк, в горы — в конце экспедиции они поймут, что он имеет в виду.
Через несколько часов компания добирается до дерева, которое и искал Легран. Он заставляет лезть негра на дерево то и дело направляя его. Юпитер находит прибитый к суку череп и получает указание пропустить золотого жука на шнуре через левую глазницу. Забив колышек туда, где опустился жук, Легран отмеряет расстояние и все начинают копать. Через некоторое время оказывается, что негр перепутал глазницы и их усилия оказались напрасными. Легран перемеряет все заново и они возобновляют раскопки.
Они трудятся уже часа полтора, когда их прерывает отчаянный лай ньюфаундленда. Собака рвется в яму и находит два скелета. Спустя пару мгновений компаньоны обнаруживают и сундук, в котором находится настоящее сокровище — груды золота и драгоценных камней. Преодолев с трудом обратный путь, наконец, видя, что друг сгорает от любопытства, Легран рассказывает, что привело его к находке и разгадке шифра, позволившего найти сокровища.
думаю это ти мож перероб по своэму ок
