Ребята, я считаю, что каждый из нас должен верить в чудеса. Часто мы мечтаем о чем-то нереальном и трудно достижимом. Нам кажется, что это никогда не исполнится. Но мечты порождают действие, и мы постепенно, маленькими шагами, превращаем мечту в цель. И тогда все, чего мы хотели, становится явью.
Вспомним произведение Грина "Алые паруса". Милую Ассоль все считали сумасшедшей, а ее мечты - настоящей ерундой. Но девочка не предала свои желания, продолжала искренне верить в чудо. И чудо случилось - за ней приехал прекрасный Грей на корабле с алыми парусами. Чудеса есть, стоит только в это поверить.
Митько і Сергій цілий місяць відчували себе дослідниками, слідопитами, шукачами. Вони бігали до бібліотеки, прочитали багато цікавого про стегозаврів та археоптериксів. Бабуся не могла нахвалитися хлопчиками. Хлопці то були дружелюбні, вони не образилися на Василя, який хотів їх обдурити і налякати. Навпаки, подякували йому за те, що влаштував їм такі цікаві канікули: "Ми відкрили для себе такий світ, який тобі, Васю, і не снився". Хоч вони і гнівалися на нього, подякували вони йому через те що вони ще ніколи себе не відчували справжніми детективами, і це літо їм запам'ятаеться назавжди.У сучасному світі багато хто навіть не може прощати за маленьку дрібницю. Треба вміти прощати, але не завжди, бо людина може використовувати це.
Извиняюсь что не 16, я пыталась:((
