Как использует А.С. Пушкин сюжет древней легенды Арион?
- Одинаковое название;
- Драматизм сюжета;
- Герои – корабельщики Ариона;
- Талант поэта и ценность искусства.

ответ:

іван франко у повісті "захар беркут" звертається до сивої давнини. він хотів показати, що гармонійне співжиття людей виправдане історією, що суспільство, у якому існує рівноправність, витримує будь-які випробування.

"захар беркут" — героїко-романтична повість про далеке минуле нашого народу. автор осмислив і показав події хіп століття, оживив картини героїчної боротьби. про ті часи, які описав іван франко, збереглося мало історичних документів, тому письменник звернувся до народних легенд та переказів. подібний епізод про знищення монгольської навали і про сил природи згадується у переказі, записаному від миколи гасинця із закарпаття та в передмові до поеми "собутка" польського поета с. гощинського. у цих творах показано героїчну боротьбу місцевих жителів з татарами, зроблено наголос на взаємовиручці та взаєі. жителі тухлі відважні й сміливі, винахідливі, кмітливі. більш за все вони люблять свій край, свою землю, цінують свободу і незалежність, воліють краще вмерти, ніж потрапити в полон.

в образах головних героїв автор втілив свій ідеал справді вільної людини. це й мирослава, яка воліє краще вмерти під тином з голоду, ніж стати зрадницею рідного краю, і залюблений у красу тухольщини мужній лицар максим, який з гордістю говорив: "се наша тухольщина, наш рай". до останнього бився він з ворогами на підступах до свого села. палкий патріот, він вирішив прийняти смерть, але не зрадити громаду. та найбільше я захоплений захаром беркутом, який готовий пожертвувати сином задля загального добра. цей вчинок свідчить про жертовність і високий патріотизм вождя тухольської громади.

надіслати розповісти цвірінькнути

дивіться також:

"захар беркут" (повний текст)

"захар беркут" ()

чому мирослава, донька боярина, пішла проти батька, стала на бік трудового народу? чи лише кохання керувало її вчинками? (та інші запитання)

інші шкільні твори до тексту "захар беркут"

біографія івана франка

в связи с ликвидацией склада полная распродажа! ботинки ecco - 75%

ботинки ессо со скидкой 73%! мизерная цена!

подробнее

бесплатный свет в гараже, во дворе и доме!

мощный автономный светильник на солнечной батарее!

подробнее

распродажа остатков со склада! женские сапожки columbia за копейки!

натуральная кожа и мех, оплата после получения!

подробнее

чудо-шокер! он должен быть у каждого автолюбителя.

акция всего 1 день

подробнее

головна контакти реклама

укрліб — від ukrainian library (українська бібліотека). метою створення цього сайту було зробити українську літературу доступною для всіх, хто бажає її читати.

Я ехал с охоты вечером один, на беговых дрожках. В дороге меня застала сильная гроза. Кое-как схоронился я под широким кустом и терпеливо ожидал конца ненастья. Вдруг при блеске молний я увидел на дороге высокую фигуру. Это оказался здешний лесник. Он отвёз меня в свой дом — небольшую избушку посреди обширного двора, обнесённого плетнём. Изба состояла из одной комнаты. На самой середине висела люлька с младенцем, которую качала босая девочка лет 12-ти. Я понял, что хозяйки в избе не было. Из всех углов смотрела нищета.

Наконец я смог рассмотреть лесника. Он был высокого роста, плечист и хорошо сложён, его суровое и мужественное лицо заросло бородой, из-под широких бровей смело смотрели небольшие карие глаза. Лесник представился Фомой, по прозвищу Бирюк. От Ермолая я часто слышал рассказы о Бирюке, которого боялись все окрестные мужики. Из его леса нельзя было вынести даже вязанки хвороста — был он силён и ловок, как бес. Подкупить его было невозможно, да и со свету сжить нелегко.

Я спросил, есть ли у него хозяйка. Бирюк с жестокой улыбкой ответил, что его жена бросила детей и сбежала с прохожим мещанином. Угостить он меня не мог: в доме не было ничего, кроме хлеба. Между тем гроза закончилась, и мы вышли на двор. Бирюк сказал, что слышит стук топора; я не слышал ничего. Лесник взял своё ружьё, и мы пошли к тому месту, где рубили лес. В конце пути Бирюк опередил меня. Я услышал звуки борьбы и жалобный крик. Я ускорил шаг и вскоре увидел срубленное дерево, возле которого лесник связывал руки вору — мокрому мужику в лохмотьях с длинной растрёпанной бородой. Я сказал, что заплачу за дерево и попросил отпустить несчастного. Бирюк промолчал.

Снова полил дождь. С трудом мы добрались до избы лесника. Я дал себе слово во что бы то ни стало освободить бедняка. При свете фонаря я смог разглядеть его испитое, морщинистое лицо и худое тело. Вскоре мужик стал просить Фому отпустить его, но лесник не соглашался. Вдруг мужик выпрямился, на его лице выступила краска, и он стал бранить Бирюка, называя его зверем.

Бирюк схватил мужика, одним движением освободил ему руки и велел убираться к чёрту. Я был удивлён и понял, что на самом деле Бирюк — славный малый. Через полчаса он простился со мной на опушке леса.