8. Ці можна аднесці твор «Шчасце не ў золаце» да лірычнай прозы?
Аргументуйце свой адказ.​

Визначальні риси реалізму:

      - раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);

      - правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;

      - принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;

      - характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;

      - конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний б формування художньої правди;

      - вільна побудова творів;

      - превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;

      - розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.

Намеренно косноязычной сказовой манере, перебиваемой патетическими монологами, автор повествует о жизни так называемого «маленького человека».

Главный герой повести — Акакий Акакиевич Башмачкин, бедный титулярный советник из Петербурга. Он ревностно выполнял свои обязанности, очень любил ручное переписывание бумаг, но в общем роль его в департаменте была крайне незначительна, из-за чего над ним нередко подшучивали молодые чиновники. Жалование его составляло 400 рублей в год.

С полным каламбуров зачином повести контрастирует знаменитое «гуманное место», когда за «проникающими словами» Акакия Акакиевича: «Оставьте меня, зачем вы меня обижаете?» — слышатся другие слова: «Я брат твой».

Однажды Акакий Акакиевич заметил, что его старенькая шинель совсем пришла в негодность. Он отнёс её к портному Петровичу, чтобы тот залатал её, однак