Саставіць 10 пытанняў па апявяданню Страта

Тема грошей у повісті О. Бальзака "Гобсек"

В історії світової літератури чимало історій про скнар, так що Гобсек з повісті Бальзака — образ не новий. Але от що справді цікаво, що письменник за до свого героя дослідив усебічно проблему грошей.

Отже, Гобсек знає гроші професійно, бо він лихвар, тобто людина, що дає гроші під заставу. Він розповідає Дервілю про своє життя, і поступово стає зрозуміло: в ньому майже ні для чого, крім грошей, місця не лишилося. Він прагнув мати гроші, бо вони дають свободу, а хто ж не хоче бути вільним. Але, накопичивши певну суму, Гобсек не зупиняється, бо розуміє: великі гроші дають владу. Саме ця насолода для нього найкраща. Він так захопився, що й не помітив, коли і як гроші стали володіти ним. То, може, гроші не потрібні? Це не так. Відсутність грошей у Ернеста де Ресто ледве не зруйнувала його надії і щастя. А от для його матері гроші стали джерелом усіх нещасть, бо вона не знала ані ціни грошам, ані небезпеки, яку вони крили. Розкидаючи гроші на Максима де Трая, на розкіш, вона забула про свій обов'язок перед чоловіком і дітьми. Гроші — річ небезпечна. Потрапити у залежність від них дуже тому Фанні Мальво позичає у Гобсека стільки грошей, скільки може віддати, заробивши працею білошвейки. Та й Дервіль розуміє думку Гобсека, який позичає йому гроші під великий процент. Адже немає більшого тягаря, ніж тягар зобов'язаності за надану послугу. Часом це руйнує стосунки. Тому Гобсек позбавляє Дервіля необхідності почуватися вічно винним йому. Це ще один бік проблеми грошей.

Таким чином, дослідивши проблему грошей, Бальзак дійшов висновку, що гроші потрібні людині, аби жити, не думаючи про них, а займаючись творчістю, справами тощо. Брак коштів призводить до занепаду моралі, як у Максима де Трая. Невміння керувати своїми потребами призводить до марнотратства й трагедії. Великі гроші дають владу. Але саме великі гроші часом забирають у полон життя людське, як це сталося з Гобсеком.

Объяснение:

Вересаев, Викентий Викентьевич «Легенда» . 

Жанр литературный -легенда .Эту легенду мне когда-то рассказал путешественник-англичанин. 
Однажды пароход заночевал из-за туманов близ острова Самоа. Толпа весёлых, подвыпивших моряков съехала на берег. Вошли в лес, стали разводить костёр. Нарезали сучьев, срубили и свалили кокосовое дерево, чтобы сорвать орехи. Вдруг они услышали в тем¬ноте кругом тихие стоны и оханья. Жуть их взяла. Всю ночь моря¬ки не спали и жались к костру. И всю ночь вокруг них раздавался судорожный какой-то шорох, вздохи и стоны. 
А когда рассвело, они увидели вот что. Из ствола и из пня сруб¬ленной пальмы сочилась кровь, стояли красные лужи. Оборванные лианы корчились на земле, как перерезанные змеи. Из обрубленных сучьев капали алые капли. Это был священный лес. В Самоа есть священные леса, деревья в них живые, у них есть душа, в волокнах бежит кровь. В таком лесу туземцы не позволяют себе сорвать ни листочка. 
Весёлые моряки не погибли. Они воротились на пароход. Но всю остальную жизнь они никогда уже больше не улыбались. 
Мне представляется: наша жизнь - это такой же священный лес. Мы входим в него так себе, чтобы развлечься, позабавиться. А кру¬гом всё живёт, всё чувствует глубоко и сильно. Мы ударим топо¬ром, ждём - побежит бесцветный, холодный сок, а начинает хле¬стать красная, горячая кровь.. . Как всё это сложно, глубоко и таинственно! Да, в жизнь нужно входить не весёлым гулякою, как в приятную рощу, а с благоговейным трепетом, как в священный лес, полный жизни и тайны.