Объяснение:
1)За 6 років навчання вихованцям не дозволялося залишати стіни Ліцею.
2)Свій перший вірш Пушкін опублікував під час навчання в Ліцеї. Його надрукували в журналі Вісник Європи влітку 1914 року.
3)Олександр Сергійович в 1817 році закінчив навчання в Ліцеї, вийшовши звідти зовсім іншою людиною з великим запасом навичок, відомостей, знань по латині і російській літературі
4)У 1815 році, Олександр Сергійович прочитав на публічному іспиті свій вірш «Спогади в Царському Селі». На слуханнях був присутній поет Державін, який дослухав твір автора з особливим захопленням.
5)Коли майбутньому літературному генію виповнилося 11 років, прийшла пора батькам віддавати дитину до навчального закладу.
6) Олександр Пушкін швидко освоївся в Ліцеї. Він був активним і дотепним хлопцем, відданим товаришем, проявив особливий талант до письменництва.
"Різдвяна пісня у прозі". Що в житті людини найцінніше?
У "Різдвяній пісні у прозі" Ч. Діккенса показаний старий жадібний чоловік. У нього немає власної родини, дітей, і він зовсім не радіє найкращому святу — Різдву. У Скруджа є все. Він багатий, у нього є торгова спілка, він вміє заробляти гроші. Справді, без грошей не буде і свята, бо ні за що буде купити подарунки чи накрити святковий стіл. Гроші дуже потрібні усім. Бідність та убогість дуже неприємні. У цьому творі Чарльз Діккенс показав, які потворні "Бідність" і "Темнота". Вони змальовані у вигляді маленьких діток, але діти ці потворні, зморщені, худі, обдерті. Ось така неприваблива бідність. Ніхто не хоче бути нещасним. Але Скрудж нічим не кращий за цих потвор. Він хоч і багатий, але поводиться, як бідний, бо економить на всьому, і в нього немає ні свята, ні подарунків. Справжнє щастя Скрудж пізнав, коли зумів зробити гарні справи. Подарував родині Боба великого індика, а сам відправився в гості до племінника. Він став посміхатися й робити добро. Від цього на душі в нього потеплішало, і Різдво стало його улюбленим святом. Мені здається, що найцінніше в житті — це наші рідні. Я хочу, щоб мої мама й тато, брат, бабуся, тітка були завжди здорові й посміхалися. Коли ми збираємося разом, навіть без подарунків, але з гарним настроєм — це найцінніше для мене. Добре, що Скрудж зрозумів свої помилки та встиг їх виправити.
