ОбъясВечір. За вікном сідає сонце.
Славко трохи засумув, почав згадувати як він ходив на тренування й приймав участь у змаганнях. Йому це дуже подобалось,але через декілька невдач і травм йому довелось все покинути.
Він слухав свої улюблені пісні в навушниках. Раптом його покликала мама й наказала відкрити вхідні двері.
Відчиняючи двері:
— Лілі?
— Привіт,Славко
— Привіт,тебе я не очікував побачити
— То може дозволиш мені зайти? —засміялась Лілі
— Ой..звісно —відповів хлопчак і зачинив за подругою двері
Зайшовши до його кімнати дівчина помітила навушники,що неохайно лежали на дивані
— Славку,— вказуючи на навушники спитала Лілі— яку музику слухаєш?
— Та так,lil peep,nirvana,linkin park
— Доволі незвичні смаки )
— Так,знаю )
—прослухавши декілька пісень дівчина запитала— Ці композиції не викликають радісних емоцій,чому ти сумуєш?
— Ще кілька тижнів тому я захопився ціми виконавцями й запитав маму "чи можу я піти на курси з гри на гітарі?", вона відповіла, що ні.
— Ти дійсно кажеш, що поганий настрій в тебе через це??!
— Так, мені здається, що це може стати справою мого життя
— Я бачу,що тобі не завадило б не довго прогулятися)
— Не бажаю зараз ще й гуляти йти—тихо відповів Славко
— Тоді розкажи щось цікавого з твоїх захоплень за ці 2 тижні...
—Хах, від нудьги я заради сміху почав писати тексти пісень —вже набагато жвавіше відказав хлопець—мне здається,що вийшло досить не погано
— Можеш продемонструвати щось з свого репертуару? — жартує Лілі
*Славко показав текст одної з пісень*
— Є деякі "але",проте доволі не погано як для новачка, мені навіть сподобалось!
Славку було приємно чути ці слова,адже Лілі була йому майже ріднею.
—Слухй!—багатообіцяюче крикнула дівчина—в мене прекрасна ідея,давай все ж таки ти згодися прогулятись, а я зніму тобі перший кліп чи щось таке, можливо захочеш написати ще й музику до пісні та викладеш у соц.мережі,запевняю ,що комусь сподобається!
— Не погана ідея. Добре,я згоден—трохи запинається,щоб обдумати Славко—але , зможеш до підібрати ноти до мелодії?)
— Звісно,я спробую!нение:
Окружили его казаки, спрашивают: «кто он, что за человек, откуда?» А Жилин сам себя не помнит, плачет и приговаривает:– Братцы! Братцы!Выбежали солдаты, обступили Жилина; кто ему хлеба, кто каши, кто водки, кто шинелью прикрывает, кто колодку разбивает.Узнали его офицеры, повезли в крепость. Обрадовались солдаты, товарищи собрались к Жилину.РАССКАЗАЛ ЖИЛИН, КАК С НИМ ВСЁ ДЕЛО БЫЛО, и говорит:– Вот я и домой съездил, женился! Нет, уж, видно, не судьба моя.И остался служить на Кавказе. А Костылина только еще через месяц выкупили за пять тысяч. Еле живого привезли».
