Москва. Дом графа Безухова. Граф при смерти. Кто приезжает к нему и зачем? Как ведут себя родственники в доме Безухова? Каково отношение к Пьеру до и после смерти графа? Почему оно изменилось?

 русской сказке принц-королевич пострадал ни за что, злая Ведьма мстила его батюшке, украла младенца и превратила его в набор самых отвратительных ЖИВОТНЫХ черт, прекрасный МЛАДЕНЕЦ превратился в ЖИВОТНОЕ. 
Но Принц из европейской сказки наказан по заслугам: он нагрубил и оттолкнул пожилую женщину, просившую убежища в непогоду. Мы можем предположить, что грубость и агрессия в адрес Матери карается самым безжалостным образом, Принц должен найти силы и научиться вести себя иначе, чтобы его кто-то смог полюбить. 
Белль тоже в определенном смысле НАКАЗАНА: за гордыню, за пренебрежение мнением окружающих, за высокомерие. Они с Принцем – два сапога пара. 
Дальше сюжет развивается практически параллельно: Чудовище прилагает усилия, чтобы завоевать расположение Красавицы, ухаживает за ней, она привыкает к его ужасному внешнему облику, входит в контакт с душой. Они преодолевают козни врагов (завистливых сестер, враждебного окружения) , и, в конце концов, Душа (девица) и Животное (чудовище) приходят к любви и согласию. 
Основное различие в русском и европейском взгляде на процесс взросления, а так же на беды и испытания: с одной стороны – рок, судьба, покорность и смирение. С другой стороны – гордыня, строптивость, наказание, и, затем все же: смирение, самоотверженность, верность данному слову. 

Чуть более пассивная и выжидательная позиция - В России, чуть больше агрессии и свободы воли - на Западе.

Є на світі дивовижний птах — Стрепет. Він співає… чим, як ви думаєте, діти? Він співає крилом. Має він у своєму крилі особливу співучу пір’їнку. Летить Стрепет, і коли захочеться йому співати, то розправляє крила так, що співуча пір’їнка висувається і настроюється на спів. Лунає тонкий свист. Схожий він і на звучання найтоншої струни, коли по ній водити смичком, і на пісню вітру в тонкій стеблині очерету.

Та ось трапилось лихо. Загубив Стрепет співучу пір’їнку. Випала вона й упала на землю. Захотілось Стрепетові поспівати, а співучої пір’їнки немає.

Маленький Сергійко знайшов на землі співучу пір’їнку Стрепета, підняв її, побіг — і пір’їнка заспівала.

Почув Стрепет спів своєї пір’їнки, прилетів до хлопчика й Хлопчику, віддай мою співучу пір’їнку. Я не можу жити без пісні.

Повернув Сергійко Стрепетові співучу пір’їнку.

Багато років прожив на світі чоловік, що виріс з маленького Сергійка. Часто він згадував Стрепета, думав: «У кожної людини є своя співуча пір’їнка. Нещасливий той, у кого такої пір’їнки немає».

За матеріалами: О. Я. Савченко. Літературне читання. 4 клас. Підручник для загальноосвітніх навчальних закладів. Київ. Видавничий дім «Освіта», 2015 рік, стор. 174.