Конечно, мне немного страшно, потому что я буду работать с жизнями людей. Но страх это не то чувство, которое должно тревожить врача. Поэтому я отгоняю его и смело двигаюсь навстречу людям, которые нуждаются в моей Конечно, мне все равно было трудно в этот день. Разве пркатика сравниться с реальной жизнью? Нет, совсем не сравнить. И все же я справился. Я был безмерно рад.
Во всем теле была какая-то приятная усталость. Но так я чувствовал, что я что-то делал. Что что работал. И понял, что выбрал правильный путь и нашел свое предназначение. Главное для меня теперь было запечатлить в своем сердце этот день, чтобы до конца своей жизни радоваться выбранной профессии.
немного пофантазировала конечно. можно свое добавить, изменить. но в целом идея изложена :)
удачи :)
Мілдред не читає, постійно дивиться телевізор, забула навіть, де і коли вперше зустрілася зі своїм чоловіком, не має про що з ним говорити, не хоче мати дітей, вимагає грошей; Місіс Фелпс не читає, поміняла трьох чоловіків, байдужа до кожного,“у мене немає дітей, та й хто, будучи при своєму розумі, захоче їх мати”?; Місіс Бауеллс не читає, “це не так страшно: дев’ять днів з десяти діти в школі, а коли вони приходять додому, я заганяю їх в вітальню і вмикаю телевізор, це як закинути брудний одяг у пральну машину” Фабер читає, “мені аж болить від того, що відбувається”, допомагає Гаєві Монтегу врятуватися «радіопередавач, читає Біблію»; Кларіс Маклелен читає, як і вся її сім’я. з нею цікаво поговорити навіть про найменші дрібниці “як вам не соромно, ви ні в кого не закохані”(про кульбабу, про дощ), вміє дружити брандмейстер Бітті читає, вважає себе невинним, бо люди самі перестали читати, продовжує цитату про Рідлі(“з божою поміччю, Рідлі, ми сьогодні запалимо таку свічку, якої їм не загасити довіку”, “світ спокійно обходиться без книг”, цинізм переходить у відчай, прагне смерті). Гай Монтег спочатку з одними, потім з іншими “я не хочу робити тільки те, що мені скажуть, я не хочу переходити на чиїсь бік”
