Дати поширені відповіді на питання до твору Володимира Дрозда "Білий кінь Шептало"

1) Чи думки коня були схожі на людські? Чим саме?
2)Від чого Шепталові захотілося рвонути в степ? Що стало тому причиною?
3) Якими 5-ма словами ти охарактеризуєш цього прекрасного коня? Почни з найяскравішої риси героя.
4) З чим порівняти спрагу тварини, яка його застала в степу? Яка вона? Фізична? Опиши.
5) Як осягнути розумом такі слова з твору: "Заіржав, перегукуючись із громом"?
6) Купання в річці дало чистоту шерсті? А що ще?
7)Чому кінь вирішив знову стати сірим? Які відчуття були в тебе під час цього моменту?
8) Чи можна вважати, що кінь був відвертим із самим собою? А для людини чому це також є важливим? 9)Трьома реченнями напиши альтернативну(як одна з версій) кінцівку твору. Будь сміливим і творчим. Щирим.
10) Чому СВОБОДУ (в найчистішому значенні цього слова) можна вважати другим головним героєм цього твору?

Поширити  вподобати основна проблематика комедії мольєра "міщанин-шляхтич" головна проблема, на якій побудовано сюжет "мішанина-шляхтича", відображає певний історичний етап розвитку буржуазії у франції. новоспечені буржуа, які накопичили чимало грошей, зароблених різними шляхами, почувалися рівними дворянам. саме тому вони намагалися наслідувати дворянським манерам, зовнішньому стилю поведінки, одягу, способу життя. саме про одного з таких буржуа — пана журдена — розповів мольєр у своїй комедії. для міщанина журдена вже саме дворянське ім'я є гарантією найвищих моральних цінностей, тому він беззастережно в усьому покладається на хитрого дворянина графа доранта. через їхні стосунки практично показані реальні суспільні відносини. тому, сміючись над бідолашним журденом, який будь-що хоче стати схожим на дворян та ще й дочку видати заміж неодмінно за шляхтича, ми разом з ним співчуваємо саме йому. граф дорант і маркіза доримена представляють дворянство. до того ж на їх прикладі мольєр показав, що й дворяни можуть бути неправдивими, вередливими, непорядними. таким і є граф дорант, який розтринькав свої статки й шукає багату наречену. та й доримена покохала його, переконавшись, що він багатий, бо дарує коштовні подарунки. обоє вони також пошилися в дурні. про справжні почуття тут і не йшлося. а от на кохання здатні інші герої — люсіль і клеонт, ніколь і ков'єль. вони чисті серцем, тому й перемога на їхньому боці. отже, проблема справжнього й несправжнього, проблема правди й неправди вирішується через смішні ситуації, у які потрапляють герої завдяки неправильному уявленню героїв одне про одного. змальовуючи смішні події, що сталися з бідолашним журденом, мольєр піднімається до широкого узагальнення суспільних явищ, не забуваючи при тому про моральні уроки, без яких неможлива комедія класицизму.

Лександр степанович грин (псевдоним, настоящее имя александр стефанович гриневский, 23.8.1880 - 8.7.1932) - писатель, автор знаменитой повести  "алые паруса", классик отечественной . родился в г.слободской вятской губернии в семье ссыльного поляка стефана гриневского. в 1896 году окончил 4-классное вятское городское училище и уехал в одессу. вел бродячую жизнь, работал матросом, рыбаком, мыл золото на урале, служил в армии, где вступил в партию социалистов-революционеров. в севастополе вел социалистическую агитацию, за что был арестован и осужден. наказание отбывал в тюрьме и трех ссылках. публикуется с 1906 года. первый рассказ - "заслуга рядового пантелеева" - носил агитационный характер, за что тираж брошюры был конфискован жандармами. вскоре грин отходит от непосредственной политической деятельности и в дальнейшем работает как профессиональный . в 1912 году приезжает в петербург. в это время грин пишет в основном рассказы. после революции, которую грин пережил болезненно, что видно по его произведениям 1918-1919 годов, главной темой его творчества становится столкновение свободы и несвободы, особенно ярко проявившееся в романах  "блистающий мир"   (1923),  "джесси и моргиана"   (1929) и "дорога в никуда" (1930). одним из лучших произведений грина считается символическая повесть-феерия "алыепаруса" (1923). в 1924 грин переезжает в феодосию. постепенно его творчество входит в явный конфликт с идеологическими установками партии и грина почти перестают издавать. в 1930 году писатель перебирается в старый крым, где два года спустя умирает от рака легких.