4. Хто такий Тев'є? Яким ви його уявляєте? Що можете сказати
про риси вдачі героя, його мову, стосунки з іншими? Поміркуй-
те, навіщо письменник вклав оповідь в уста Тев'є. Висловте свое
ставлення до нього

ответ: Символічною є й назва автобіографічної повісті Михайла Стельмаха. Лебеді, які щороку відлітають на зиму в теплі краї, а потім повертаються, символізують плин життя — пройшов ще один рік. Вони також означають щасливе дитинство, чистоту, відродження. Пригадай, як у першому розділі дід розповідає про цих благородних птахів: «От і принесли нам лебеді на крилах життя... Тепер, внучку, геть-чисто все почне оживати: скресне крига на ріках та озерах, розмерзнеться сік у деревах, прокинеться грім у хмарах, а сонце своїми ключами відімкне землю». Ця повість має багато й інших символів, які є однією з могутніх підвалин національної культури. Це і барвінок, і Богородиця, і земля, і чоботи тощо. Спробуй їх розгадати, а їхнє повне тлумачення ти можеш знайти в «Словнику символів» (за загальною редакцією О. Потапенка й М. Дмитренка).

Объяснение:

Это случилось в те далекие времена, когда на Киевскую Русь часто нападали степные народы. Одни из них, печенеги, однажды пришли к Белгороду, но приступом взять не смогли. Окружили они тогда город и взяли в осаду. Долго продолжалось осадное положение. Наступил голод. Обессилевшие люди пришли в такое отчаяние, что собрались уже сдаться печенегам. Собрали они вече (народное собрание в древней Руси) и сказали: «Разве лучше нам так умереть? — сдадимся печенегам — кого пусть оставят в живых, а кого умертвят; все равно помираем уже от голода». Тогда встал один старый человек и дал умный совет. Он предложил не сдаваться врагам, а постараться их перехитрить. Старик дал задание с каждого двора собрать хотя бы по одной горсти овса, пшеницы или отрубей. Когда все это было собрано, женщины сделали болтушку, выкопали колодец, поставили в него кадь (большая кадка) и налили туда болтушку. На следующий день пригласили в город нескольких печенегов на переговоры. Увидев, как русские люди достают из колодца пищу и едят ее, печенеги очень удивились. А горожане сказали: «Разве можете перестоять нас? Если будете стоять и десять лет, то что сделаете нам? Ибо имеем мы пищу от земли». Печенеги решили, что белгородцев кормит сама земля. А значит, не перестоять им русских. Так и ушли враги от стен города ни с чем.