Новела „Некультурна” – своєрідний твір, бо емансипованість головної героїні є природньою, до певної міри вродженою. До речі, така гуцулка справді існувала. Ольга Кобилянська часто розмовляла з нею під час своїх прогулянок. Гуцули... Цей вільнолюбний народ, чий гордий дух вихований на вершинах гір, спрямованих до безмежного піднебесся, а його краса як зовнішня, фізична, так і внутрішня, душевна, викохана в мальовничій барвистості глибоких пралісів, мислиться як органічна складова самої природи, зливаючись та розчиняючись у ній, становить з нею одне ціле... Гуцулка Параска... Кожен епізод з її життя, про який дізнаємося з її розповіді, наскрізь відчуттям, а відтак і сприйняттям того, що все у світі наперед визначено. Усе, що відбувається з Параскою, що довелося їй пережити за своє життя, сталося тому, що так мало статися, за її словами: „така вже була воля Божа...” Ця глибока філософія життя сповнює її гармонійним спокоєм, надає гуцулці відчуття щастя. Але аналіз образу не може бути поверховий, коли йдеться про цілісну особистість, про „дитя природи”, про „некультурну”, яка перевершила своєю самодостатністю сотні „культурних”.
Дной из важных особенностей русской литературы 19 века признается пристальное внимание к человеческой душе. Можно справедливо утверждать, что главным героем этого века была личность человека во всем многообразии ее граней. Человек с его поступками и мыслями, чувствами и желаниями постоянно был в центре внимания мастеров слова. Писатели разных времен пытались заглянуть в самые потайные уголки души человеческой, найти истинные причины многих его поступков. В изображении внутреннего мира личности человека небывалых вершин достигли такие русские писатели-реалисты, как: Чехов, Толстой, Островский, Достоевский, Тургенев и другие. Они смогли открыть в душе человека другие измерения, правдиво описать его сокровенные мысли. Именно благодаря искреннему интересу к внутреннему миру героя, произведения таких писателей совершенно справедливо именуют психологическими. Писатели-классики создали столь непохожие друг на друга художественные образы, что поневоле задумаешься, как многогранна и многообразна судьба людей. Достоевский – писатель, который подробно, шаг за шагом исследует человека. Так, героя романа «Белых ночей» Макара Девушкина можно отнести к типу фантазеров-одиночек.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
