Народився Кіплінг 30 грудня 1865 в індійському місті Бомбей, батько його був професором у школі мистецтв. У 6 років він переїхав до Англії, де жив і навчався в приватному пансіоні.
В 1878 році Кіплінг вступив до військової школи. Оскільки він не проявив особливої тяги до навчання й не зміг заслужити собі стипендію, у 1882 року йому довелося повернутися в Індію, і почав працювати в місцевій газеті.
Саме в ті часи проявилася його велика пристрасть до літератури, тоді ж Кіплінг написав і опублікував перші оповідання
Школою письменництва для Кіплінга стала журналістика. Він стає репортером і журналістом в Індії. Потім подорожує по Азії, США в якості кореспондента. У 1889 році подорожує Англією, потім оселяється в Лондоні, де твори Кіплінга знаходять велику популярність. У 1890 році виходить перший роман «Світло згасло».
В Лондоні, Кіплінг одружується. Але незабаром через матеріальні проблеми переїжджає до родичів дружини у США. Саме там Д. Р. Кіплінг написав свої найвідоміші твори для дітей: «Книга джунглів» (перша і друга книги).
«Книга Джунглів» – перший твір Кіплінга, який приніс йому визнання.
У 1899 році письменник повертається до Англії, в тому ж році подорожує Південною Африкою. Через два роки Кіплінг публікує одне з найбільш вдалих своїх творів – роман «Кім». Серед інших відомих творів письменника: «Пак з Горбів», «Нагороди і феї».
Під час Першої світової війни творчість Кіплінга стає менш плідною, багато часу він проводить, працюючи в Червоному Хресті .
Перше десятиліття 20-го століття принесло Кіплінґові велику популярність. В 1907 році він отримав Нобелівську премію з літератури.
Кіплінг став наймолодшим лауреатом Нобеля з літератури. У момент нагородження йому було всього 42 роки. Цей рекорд не побитий дотепер
Объяснение:
Видят что оба поединщика работают не по правилам хорошей игры: Калашников так ударит что опричник падает мертвым и на правах судьи спрашивает убийцу: нехотя или по воле укокошил он слугу его верного, а если по воле, то за что и про что. На второй вопрос Степан Парамонович Калашников, естественно, ответить не может, а на первый отвечает сразу: «Я убил его вольной волею». Поражённый его искренностью (мог бы сослаться на неопытность, всем видно, что новичок), Иван Васильевич, играя лучшую из своих ролей — царя Грозного, но Справедливого, хотя и отправляет Калашникова на плаху, (казнить) обещает исполнить предсмертную его не оставить царскою милостью осиротевшее семейство. И, как ни странно, выполняет обещание! Алене Дмитриевне и сиротам — казённое содержание, а братьям Калашниковым — беспрецедентное право: «торговать безданно, беспошлинно» «по всему царству русскому широкому».
