Проблематика трилогії ( прописати відповідь на твердження, про кого саме йдеться і як розкривається дана проблема)
1. Проблема першого кохання.
2. Проблема батьків і дітей.
3. Проблема дружби.
4. Проблема бідності українців, заробітчанства. 5. Проблема рідної мови.
6. Проблема любові до природи.

Рассказывала одна: иду, говорит, позади больницы, а друг только уехал, решила пройтись покурить. А тут откуда не возьмись - бабулька, а время уже около трёх ночи, если не больше. Ну, я, говорит, ей удивилась (в общем-то, Оксанка хоть и верит во всяких ведьм и магию, но впечатлительностью не отличается).

Так, говорит, подходит к ней бабушка и просит хлебушка. Ну, Оксана отвечает, что, мол, нету, бабушка. Та оглядела её и ещё настойчивей просит «хоть что-нибудь»... А у Окси ну ничего не было... Она говорила, что если бы что было при себе - обязательно бы отдала, рефлекторно, так сказать.

Короче, Окса разворачивается, говоря, что у неё действительно ничего нет... Так та её за руку хвать! Оксана не испугалась, а тока отдёрнула руку... вроде больно бабке не было... с её слов: та вдруг завыла нечеловеческим голосом, вроде как собака ...на четвереньки и очень-очень быстро поскакала в сторону посёлка. Сестра ещё 30 секунд смотрела ей вслед, как завороженная, а потом пошла в палату... Как она говорила, даже не испугалась. Ей странно было.

Ещё она говорила что в тот момент собаки ужасно лаяли возле больницы и в посёлке... так громко, что просто уши закладывало, но близко к больнице не подходили. А потом я узнала от подруги что в том посёлке Ведьма в эту ночь умерла, и она мучилась просто ужасно, так как никому не могла передать своё бремя

опис

" яснозеленій одежі, з розпущеними чорними з зеленим полиском косами,розправляє руки і проводить долонею по очах."

турботлива, добра.

"не руш! не руш! не ріж! не точи! се кров її. не пий же крові з сестроньки моєї."

хоче кохати

" часом заздрила на їх: так ніжно вони я не знаю нічого ніжного, окрім берези, за те ж її й сестрицею взиваю; "

мавка закохана

"ірка в серце впала"

як мавка думає про лукаша

 

  " сам для мене світ, миліший, кращий, ніж той, що досі знала я, а й той покращав. відколи ми поє"

турботлива до природи

  " руш, коханий,воно ж сире, ти ж бачиш."

мавка про їхнє кохання

" зневажай душі своєї цвіту, бо з нього вирослокохання наше! той цвіт від папороті чарівніший - він скарби творить, а не відкриває. у мене мов зродилось друге серце, як я його пізнала. в ту хвилину огнисте диво "

ревнує лукаша до килини

 

  ",нехай ся жінка більше не приходить,- я не люблю її: вона лукава як видра."

мавка отримує душу

 

 

  " душу дав мені, як гострий ніж дає вербовій тихій гілці голос."