Цінності людини у всі часи відрізнялись. В кожний час, у різних народів та цивілізацій були якісь свої, особливі цінності. Але це стосувалось суспільства, тобто цінностей, які визнавали більшість людей. Завжди бували люди, особистості, які хоч і мусили рахуватись з суспільством, мали все ж свої цінності, яких не відібрати.
Слід сказати, що в житті людини цінності не завжди стійкі. В дитинстві цінності прості, наївні, в юності та молодості вони вже набирають серйозного характеру. Повністю сформувати свій світогляд, життєві орієнтири та свої цінності людина може лише в пізній молодості, а то й у зрілому віці. Ми живемо в часи швидкого, безупинного прогресу, швидкої зміни подій. У всій цій метушні людини вирішила, що сенс життя полягає в накопиченні матеріальних багатств, у створенні замкненого маленького світу комфорту і байдужості.Але без духовних засад світ цей хиткий і не надійний. Життя дуже коротке, в будь-який момент воно може закінчитись. Ми не будемо жити вічно, і потрібно в першу чергу дбати про те що справді має цінність. Я вважаю, що істинними цінностями в житті людини є її ближні, рідні люди, які ніколи не зрадять, ніколи не кинуть в біді. Коли дитина дорослішає, то здавалось б несподівано усвідомлює, що вона нікому насправді так не потрібна, як своїм батьками. Вони все робили й роблять для нас абсолютно безкорисливо.
Проте в наш час багато батьків, намагаючись до дитині чомусь вирішили що в першу чергу потрібно забезпечити дитину матеріальними речами надміру і від того вона буде щасливою. Звісно, це теж важливо, але цього далеко недостатньо. Справжніми цінностями є хороше моральне виховання з самого раннього дитинства. Це дає гарантію, що дитина виросте доброю людиною і громадянином.
Граф Роланд — главный герой эпической поэмы «Песнь о Роланде». Это вассал Карла Великого, его племянник и правая рука. Король называет его «цветом Франции».
Роланд самый храбрый и отважный воин в армии Карла. Следуя указам своего правителя, он один за другим завоевывает для Карла испанские города. Роланд искренне предан своей стране и своему королю и считает честью пасть смертью храбрых в бою.
Несмотря на все эти положительные качества, Роланд слишком спесив. Это отчасти становится причиной его конфликта с отчимом Ганелоном. Также, оставшись один на один с врагом в Ронсевальском ущелье и понимая, что его арьергард не выстоит против многотысячной армии сарацин, Роланд не хочет трубить в рог и звать на подмогу короля. Герой считает, что тем самым он опозорит свою честь и честь своей страны. Гордость заставляет Роланда обречь французских солдат на смерть. И об этом открыто говорит другу мудрый Оливье.
С другой стороны, вся та же спесь делает Роланда отличным бойцом. Во время сражения он становится «горд и лют» и с ожесточением разит противника.
Даже смертельное ранение не может ослабить боевой дух героя. Оставшись втроем со своими товарищами (Готье и Турпеном) против сорокатысячной армии мавров, храбрый Роланд бьется так, что неприятель боится подойти к нему и его друзьям, и лишь мечут копьями издалека.
Роланд искренне уважает своих собратьев по оружию. Он не жалеет для них ни золота, ни коней, ни брони. Именно поэтому французы так любят его и готовы умереть за своего графа. И именно поэтому, когда герой в последний раз перед кончиной проходит по полю боя, усеянного трупами отважных воинов, сердце его сжимается от тоски. Но больше всех скорбит Роланд по верному другу Оливье.
Свою смерть Роланд встречает, как настоящий герой. Он ложится на землю лицом к Испании. Так Карлу будет видно, что «граф погиб, но победил в бою». Душа Роланда отправляется в рай. Король хоронит дорогого вассала с величайшей почестью. А на родине прекрасная дама Альда, узнав о смерти возлюбленного, тотчас падает замертво.
