Джонатан Лівінгстон став вигнанцем зі своєї зграї, зате що хотів не як, всі - ловити рибу (їжу), а хотів вдоконалити польот. Одного разу Джонатан зустрічає двох сяючих мартинів, які забирають його в «більш досконалу реальність» — не Небеса, а наступний, кращий світ, досяжний через власне самовдосконалення. Джонатан з подивом дізнається, що його завзятість і всепоглинаюча спрямованість у навчанні дозволили йому пройти шлях еволюційного розвитку, на який у звичайних мартинів йдуть тисячі, десятки тисяч життів.
Я люблю читати повісті про шкільне життя, а книга Марини Аромштам «Коли відпочивають янголи» одна з таких. Це твір не лише про школу, але й про взаємини дітей з однокласниками, учителями, батьками та іншими дорослими, про вірність, надії, взаємодо Оповідає історію дівчинка Аліна — головна героїня твору. У книзі також є щоденникові записи вчительки Маргарити Семенівни — Марсем, як називають її учні. Тобто з одного боку авторка подає події очима дитини, а з іншого — з точки зору дорослої людини.
Ми дізнаємося про зовсім не дитячі проблеми учнів класу, що супроводжують їх в період дорослішання: сімейні драми, перше кохання, конфлікти батьків і дітей, пошуки шляху в житті.
Однією з головних у творі є дуже гостра для сучасного суспільства проблема батьків та дітей, відповідальності дорослих за долю малечі. Так, наприклад, багато учнів із класу Марсем зростають без матері або батька, та й сама вчителька зізнається у своєму щоденнику, як колись вона боляче переживала розлучення власних батьків. Аліна має люблячих маму та дідуся, але постійно думає про тата, якого ніколи не бачила, бо йому не цікава доля доньки. «Все могло скластися інакше, якби в мене був тато», — міркує вона...
Гадаю що до
