Білоруський письменник Василь Биков теж написав чимало яскравих творів, присвячених другій світовій війні ("Третя ракета", "Альпійська балада", "Пастка", "Мертвим не боляче", "Круглянський міст", "Сотников", "Обеліск", "Дожити до світанку" та ін.). Його герої — звичайні люди. Але в хвилину найтяжчого випробування вони готові на самопожертву, поводять себе як справжні люди, благородні і сильні духом.
Такий і є герой повісті "Альпійська балада" Іван Терешко. Чотири рази втікав він із полону; думає не про себе, а про інших. Після багатьох страждань, принижень і мук його зачерствіла душа не здатна співпереживати і кохати. Кохання спалахує несподівано, наперекір всім смертям. Втікачі — російський солдат та італійська дівчина — переживають щастя кохання за якусь мить до смерті. І в останню мить Іван думає не про себе, а про Джулію — сам гине, а її врятовує. Цим фіналом автор стверджує непереможність людяності і приреченість фашизму.
3) в умении просто и кратко показывать реалии обыденной жизни
Чехов в первых же пьесах выступил как новатор. Он хорошо видел и сюжетную бедность современного ему репертуара, и устарелость драматургической формы.
"Надо создать такую пьесу, где бы люди приходили, уходили, обедали, разговаривали о погоде, играли в винт, но не потому, что так нужно автору, а потому, что так происходит в действительной жизни.. . Надо, чтобы жизнь была такая, какая она есть, и люди такие, какие они есть, а не ходульные». (а, П. Чехов)
