Есе молюся я за Україну (на основі творчості Шевченка) ​

Якщо замислитися над цими словами, зрозумієш, що йдеться зовсім не про дерево: це повчання — для людини; це вона, людина, є тим деревом, яке наро­джує плоди — справи, нащадків, витвори рук і людського розуму. Саме від лю­дини, її моральних якостей залежить те, що стане плодом її праці і духовної ро­боти. І не скажеш потім, що винен хтось, адже «нема доброго дерева, що роди­ло б злий плід...». «Добра людина, — продовжує повчати приповідка, — із доброї скарбниці сер­ця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те го­ворять уста його!»сочинения: http://prepodka.net/derevo-z-plodu-svogo-piznayet-sya. сочинения © prepodka.net

Зачин: Да и подъехал он ко городу Чернигову,
           У того ли города Чернигова
           Нагнано-то силушки черным-черно,
           А и черным-черно как чёрна ворона.

Концовка: Да тем былиночка покончена.

Повторяющиеся строки и слова: 1)Из того ли то из города из Мурома,
                                                   Из того ль села да Карачарова.
2)Нагнано то силушки черным-черно,
А и черным черно.

3) А подъехал как ко силушке великоей,
Он как стал-то эту силушку великую.

Извини, дальше сама не знаю