У творчості Лесі Українки важливе місце посідає тема ролі митця і мистецтва. Цій темі присвячено декілька віршів та поема "Давня казка". Як поет Леся Українка завжди займала активну позицію в житті, тому тема поета і поезії не була для неї сторонньою. Головним героєм поеми "Давня казка" є поет, що "мав талант до віршів не позичений, а власний". Він був звичайною людиною, але його пісня "розходилась по світу стоголосою луною". До його слова прислухається молодь, бо воно давало пораду. Сенс свого життя поет вбачав у складанні віршів. Він вважав, що для його вільних дум "нема на світі ні застави, ні границі". Головне для поета — бути незалежним та поважати волю інших. Поет знав про силу поетичного Слова, яке було цінніше від усілякого багатства. Слово поста має дійову силу. Завдяки серенаді, що склав поет, лицар Бертольдо здобув прихильність коханої дони Ізідори. Під час війни, коли військо втратило вже сили, співці змогли повернути йому войовничий дух завдяки пісні, що склав поет. За мирних часів поет звеселяє рідну країну, розважає "не одну сумну родину". Коли скривджений та полюблений народ повстав проти жорстокого графа, поетове слово набуває сили зброї. За свої пісні поет не чекав ніякої нагороди: Золотих не хочу лаврів, З ними щастя не здобуду. Як я ними увінчаюсь, То поетом вже не буду. Незалежний поет не забуває "про страшні народні рани" і до останнього подиху служить народові. Таким чином, поет для Лесі Українки — активна людина, яка потрібна народові та суспільству.
Было трудно перевести на украинский но переводчик Надеюсь
Відповідь:
Пояснення:
"Всеобщая история, обработанная "Сатириконом" - это сборник коротких юмористических рассказов на историческую тему. Впервые он был напечатан в 1911 году. Авторами рассказов были сотрудники известного юмористического журнала "Сатирикон". Раздел "Древняя история" написан Тэффи, автор раздела "Средние Века" - Осип Дымов, "Новая история" написана Аркадием Аверченко, а рассказы раздела "Россия" написал О.Л.Д'Ор (псевдоним И. Л. Оршера).Среди средств создания комического эффекта следует отметить как иронию, юмор и сатиру, так и нарочитую нелогичность, доходящую до абсурдности. Например, возьмем рассказ "Воспитание детей" из раздела "Древняя история" (автор - Тэффи):"Воспитание детей было очень суровое. Чаще всего их сразу убивали. Это делало их мужественными и стойкими." Пример использования иронии и юмора в том же рассказе: "Образование они получали самое основательное: их учили не кричать во время порки." "Они с детства приучались говорить лаконически, то есть коротко и сильно. На длинную витиеватую ругань врага спартанец отвечал только: "От дурака слышу"." "...одна спартанка, отдавая щит сыну, сказала лаконически: "С ним или на нем". А другая, отдавая кухарке петуха для жарения, сказала лаконически: "Пережаришь - вздую"."Пример использования сатиры в рассказе "Спарта": "Сам город не был огражден стенами: мужество граждан должно было служить ему защитой. Это, конечно, стоило местным отцам города дешевле самого плохого частоколишки."Как известно, манера изложения в "Истории..." во многом пародирует Д.И. Иловайского - автора многочисленных и многократно переиздававшихся учебников истории. Все сатириконцы изучали историю в гимназиях именно по учебникам Иловайского. Теперь, хотя объект пародии давно уже не актуален, пародия остается смешной и давно воспринимается как самостоятельное произведение. Труды Иловайского никто не помнит, в отличие от авторов "Сатирикона".
