Ф.А. Искандер. «Тринадцатый подвиг Геракла»: школа, учитель, ученики. Прочитайте 1 фрагмент рассказа с начала до слов «Разумеется, я тоже не избежал общей участи». Озаглавьте этот фрагмент письменно.
Каким был учитель Харлампий Диогенович? Какие его черты вызывают уважение? Почему он выставлял своих учеников в смешном свете? Выпишите из фрагмента слова и выражения, характеризующие учителя.
Прочитайте 2 фрагмент рассказа со слов «В тот день я не решил задачу, заданную на дом...» до слов «...такая уж у него была привычка». Озаглавьте этот фрагмент письменно.
Прочитайте 3 фрагмент рассказа со слов «Но вот распахнулась дверь...» до слов «...из класса вышел дух больничной свободы». Озаглавьте этот фрагмент письменно.
Прочитайте 4 фрагмент рассказа со слов «Он вынул чётки и задумчиво перебирал жёлтые бусины...» до конца рассказа. Озаглавьте этот фрагмент письменно.

ответ: пишу про детство

Олександр ДовженкоОлександр Петрович Довженко - український радянський письменник, кінорежисер, кінодраматург, художник, класик світового кінематографа.Народився Олександр Петрович на хуторі В'юнище, у багатодітній селянській родині  10 вересня 1894 року. У різних джерелах інформації пишуть різні дати дати народження чоловіка - чи 10 чи 11 вересня. Потрібно знати що батько Олександра Петро Семенович Довженко був нащадком козацького стану. Сім'я була бідною, незаможною, але у ній було 14 дітей: Василь, Лаврін, Оврам, Сергій, Іван, Григорій, Олександр,  Прасковія, Анна, Мотрона, Андрій, Кулина, Поліна і також була дитина, яка померла при народженні чи у перші дні життя. Олександр згадував хлопчика як "нехрещений". Діти в сім'ї рано помирали, майже всі не дожили до працездатного віку, отму в спогадах про дитинство Олександра поставали плач і похорон. Він дуже любив матір про яку писав "народжена для пісень вона все життя проплакала, проводжаючи назавжди". Вирішальним для характеру творчості майбутнього режисера почуттям стала любов до природи, яка визріла ще в дитинстві: мальовнича Десна, «казкова сіножать» на ній назавжди залишилися для Довженка найкрасивішим місцем на всій землі.Вчився в Сосницькій початковій, а потім у вищій початковій школі. Навчання хлопчикові давалося легко — він був відмінником, хоча потім вважав, що це «вчителі самі щось зовсім не розуміють і тому їм здається, що я відмінник…». Загалом, Довженко зростав мрійливим, схильним до споглядальності: життя (тоді йому здавалось) йшло у двох вимірах — реальному і уявному. Пристрасті до чогось одного він не мав, натомість хотів вирізнятися, йому здавалося, що він може все, але «загалом мрії у виборі майбутньої професії літали у сфері архітектури, живопису, мореплавства далекого плавання, розведення риб і учителювання».

Сочинение на тему: Самый любопытный персонаж. По литературе Н. В. Гоголь, отвечая на упреки критиков, что в пьесе «Ревизор» нет ни одного положительного лица, писал: «Мне жаль, что никто не заметил честного лица, бывшего в моей пьесе; это честное, благородное лицо был — смех» . И далее Гоголь выступает его защитником: «Нет, смех значительней и глубже, чем думают. Не тот смех, который порождается временной раздражительностью, желчным, болезненным расположением характера; не тот также легкий смех, служащий для праздного развлечения и забавы людей, — но тот смех, который весь излетает из светлой природы человека» . Именно такой смех вызывает Гоголь своим «Ревизором» . Гоголь смеется над обитателями уездного города, над их пороками, над всем городом в целом и над самой сложившейся ситуацией. «Ревизор» — комедия характеров и комедия положений. Смешна не только сама ситуация, смешны и сами персонажи. Все действующие лица очень серьезно относятся к своему делу, но нам понятна пустота и никчемность их забот. Смешны и нелепые ситуации, когда городничий от волнения и спешки путает слова и несет полную околесицу, предлагая всем «взять в руки по улице» , а минуту спустя вместо шляпы хочет надеть бумажный футляр. Квартальные, которым городничий указывает на лежащую на полу бумажку, «бегут и снимают ее, толкая друг друга впопыхах» . Бобчинский и Добчинский подходят одновременно к Анне Андреевне и сталкиваются лбами. Все это безумно смешно, но мы понимаем, что эти смешные картинки — только фон к основному сатирическому мотиву.