«…всяка людина має право розпоряджатися своєю долею, а ти вже людина. Раз у житті до кожної людини приходить доля й каже: вибирай! Отже, тобі варт тільки захотіти…».
«… Він став відчувати і людське горе і людську радість».
«Боротися можна не тільки списом і шаблею. Можливо, несправедливо ображений долею підніме із часом доступну йому зброю на захист інших, обездолених життям, і тоді я недарма проживу на світі, покалічений старий солдат…».
«Якийсь дивний недитячий смуток все ж таки проступав у його характері».
«— … для тебе існують звуки, тепло, рух… тебе оточує любов… Багато хто віддав би світло очей за те, чим ти нехтуєш, як безумець… але ти надто егоїстично носишся зі своїм горем… Якби ти міг зрозуміти, що на світі є горе в сто разів більше, ніж твоє, таке горе, проти якого твоє життя, забезпечене й оточене співчуттям, можна назвати блаженством, — тоді … У будь-якому разі, якщо тобі й було б гірше, то, може, сам ти був би кращий».
«Я хотів, щоб ти відчув чуже горе і перестав носитися зі своїм.Ти вмієш тільки кощунствувати зі своєю ситою заздрістю до чужого голоду! … »
Тема: зображення жар – птиці, яка, перебуваючи у клітці, а потім, покинувши її, освітила все довкола у столиці і принесла людям радість і щастя.
Ідея: возвеличення краси екзотичного птаха, який робить всіх радісними, веселими; засудження заздрості.
Художні засоби: Епітети:чудесна Жар-птиця, ґава старезна, без ока, та ще й кульгава, птаха екзотична, південна, до снігів незвична.
Метафори:очима-намистинками, золоту Жар-птицю
Порівняння: Летіла все вище, так гарно, так вільно, як в найзолотішім, найкращім мультфільмі..
Объяснение:
