Всі ми люди і повинні поважати один одного та буди добрими - це головні якості людини з великої літери. О. Генрі вчив нас добру, всі його новели вчать нас доброму ставленню до всього живого та показують життеві ситуації.
Якщо казати: "Будьмо добрішими людьми", - наприкладі новели "останній листок", то можно це казати на прикладі хворої на пневмонію Джонсі та пияки Бермана, а також як своєрідного антигероя на прикладі Сью.
Джонсі показувала світ своїми очима, вона любила все навколо, а найбільше природу. Вона була доброю до природи, а особливо відмічала дерево, що росло за її вікном.
Берман на перший погляд звичайний пияка, який нічого невартий, але у творі можно побачити, що в нього не така вже була легка доля і він був справді добрий, навіть якщо згадати як він помер і через що поліз на те дерево.
Сью мені недуже подобалася, вона була звичайною, мало ласкавою і я б не сказала, що доброю, хоча вона й не була злою.
А тепер хочу сказати, що кожного героя можно зрозуміти тільки, якщо добре серце та чиста душа. То ж давайте люди будемо добрішими і тільки тоді ми зрозуміємо життя і також творчість Генрі, який вчить нас добру за до пера.
Сказка «Премудрый пескарь».
Его ( пескаря) называют премудрым. Это эпитет, иронический. Салтыков-Щедрин откровенно смеется над пескарем, чья мудрость заключалась в том, что он всю жизнь дрожал и умирал - дрожал. При этом у него не было ни счастья, ни покоя, ни славы, ни друзей. Конечно, Щедрин имеет в виду не пескаря, а человека с определенными чертами характера ( аллегория !) , который никак не высказывает свою гражданскую позицию, находился в норах = квартирах и трясся от страха. Пескарь - это метафора - характеристика обывателей. Писатель в этой сказке выступает в роли исследователя, он ставит и решает , используя разные средства, вопрос о том, какой должна быть жизнь человека и в чем ее цель.
