Стих Чулковой Н.Г . какое настроение вызвало?​

Многие из нас любуются природой, но не многие принимают ее к сердцу, — писал м. м. пришвин, — и даже тем, кто к сердцу принимает, не часто удается так сойтись с природой, чтобы почувствовать в ней свою собственную душу». для этого нужно помнить, что живой мир и человек — дети одной матери-природы. а природа, как мать, как родина, у нас одна — единственная и неповторимая. наши предки оставили нам замечательное наследие в виде тысяч сортов и пород растений и животных. каждый день мы пьем молоко коров, едим хлеб, сделанный из ржи или пшеницы, одеваемся в одежду из волокон хлопчатника или из шерсти овец. вся наша жизнь самым тесным образом связана с продуктами, которые нам царства животных, растений, грибов и микроорганизмов, поставленные на службу человечеству. мы привыкли к тому, что изо дня в день нас окружают растения, животные, солнечный свет золотыми струями разливается вокруг каждое утро. нам кажется, что все это было, есть и будет всегда. на лугах всегда будут лежать зеленым ковром травы, будут цвести цветы, очаровывая нас своим ароматом, в лесах будет раздаваться пение птиц, морские волны с тихим шелестом будут перекатывать прибрежную гальку, морские глубины всегда будут полны тайн и загадок, а земные недра всегда будут дарить свои богатства, чтобы нам было светло, тепло и уютно жить. мы думаем так потому, что привыкли получать все это и забываем, что удивительный, а порой неожиданный мир, который окружает и принимает нас, подвержен непрерывному изменению, что кажущаяся неизменность живой природы так же обманчива, как обманчиво ощущение, будто солнце движется по небосводу вокруг мы привыкли использовать дары природы в своих целях, для своей пользы, но отвыкли воспринимать себя как часть мира живой природы, и потому редко задумываемся о том, какие процессы происходят прямо на наших глазах. мы не замечаем, как меняются животные и растения, которые окружают нас с детства, живут вместе с нами, которые красоту и неповторимость любимому уголку природы и без которых жизнь человека была бы бедной, скучной, а порой и невозможной. сегодня человечество быстро развивается, на земле живет более 5 миллиардов людей, а через 30 лет это число может удвоиться. и каждому человеку нужно сегодня, и завтра будет нужно пространство для жизни, работы и отдыха, нужны пища и одежда, и потому для природы остается все меньше и меньше места, сокращается численность многих видов растений и животных, загрязняется атмосфера, мелеют реки, пересыхают неужели природа должна погибнуть? конечно, нет. мы должны сохранить ее для грядущих поколений, чтобы и они могли любоваться и гордиться красотой и богатством нашей родины. «умиление и восторг, которые мы испытываем от созерцания природы, — писал л. н. толстой, — это воспоминание о том времени, когда мы были животными, деревьями, цветами, землей. точнее: это — сознание единства со всем, скрываемое о нас временем». никогда не нужно забывать об этом, необходимо заботиться об окружающей природе, воспитывать чувство любви и бережного отношения к ней. конечно, любить и оберегать намного труднее, чем использовать, но именно поэтому наша главная — взять под охрану основу нашего существования — уникальную природу нашей родины, и сберечь ее. ведь мир живой природы так велик и прекрасен! любить и оберегать его — значит любить и оберегать нашу родину.

і

твет:

.

еликий хірург М. Пирогов, кардіологи М. Амосов і Л. Мала, офтальмолог С. Федоров. Хіба вони не творили своїми руками чудеса, повертаючи життя і здоров'я іноді безнадійно хворим людям? Не шкодуючи себе, віддавали всі свої знання, сили, вміння і талант людям? Все їх життя було справжнім подвигом, до останніх днСго прагнути.

Ассоль і Артур Грей - головні герої повісті-казки «Червоні вітрила», перетворюють красиву мрію в реальність. Дитинство Ассоль було важким і безрадісним. Невдовзі після народження Ассоль її мати застудилася і померла, а батько - моряк Лонгрен змушений був залишити службу і присвятити всього себе доньці. На життя він заробляв тим, що робив іграшкові моделі човнів, вітрильників, катерів. Заробіток був невеликий, але їм з дочкою вистачало. Однак відносини Лонгрена з сусідами та іншими жителями Каперни були складними. Його не просто не любили - його ненавиділи, цуралися, зневажали, і це їх відношення перейшло і на Ассоль. Жителі Каперни не могли зрозуміти і пробачити Лонгерна, який не захотів до в потрібний час крамарю Меннерсу, що став винуватцем смерті його дружини. Жителі Каперни, «не вміли любити», не змогли зрозуміти Лонгрена. Ненавидячи батька, вони стали ненавидіти і дочка. Ассоль росла наодинці, не маючи подруг і друзів. Справжньою радістю для неї було спілкування з батьком. Вона любила подовгу розмовляти з ним, допомагала йому в усьому. За характером Ассоль була спокійною, врівноваженою, трохи романтичною дівчинкою. Одного разу, коли вона відносила іграшки крамаря в місто, Ассоль зустрілася зі казкарем Еглем, який розповів їй чудову казку про білого корабля з червоними вітрилами. На цьому кораблі припливе прекрасний, хоробрий принц і відвезе її в свою казкову країну. Добра, наївна дівчинка повірила казкарю і батькові, який не став переконувати її у зворотному: «багато адже доведеться в майбутньому побачити їй не червоних, а хижих та брудних вітрил; здаля - білих і ошатних, а зблизька - нахабних і подертих».

.

Корабель стояв на рейді, неподалік від маяка, а капітан Грей вийшов прогулятися на берег і, гуляючи, побачив прекрасну сплячу дівчину, краса якої потрясла його. Надівши їй на палець дороге старовинне кільце, він відправився в порт розпитати про незнайомку. І незабаром в одному з трактирів дізнався історію Ассоль. Артур Грей був за натурою романтиком. Любив все незвичайне і прекрасне, любив дива і часто говорив, що чудеса треба робити своїми руками. Випадкова зустріч із Ассоль стала вирішальною в його долі. Артур Грей вирішив перетворити свій вітрильник «Секрет» в здійснену мрію Ассоль, подарувати їй диво, зроблене своїми руками. Так ожила в Каперні чудова казка. На горизонті показався білий корабель з червоними вітрилами. У човні, що відокремився від парусника, стояв Артур Грей, той самий казковий принц, яким уявляла його собі Ассоль. А вона, радісна і щаслива, прямо з хвиль ступила на палубу парусника своєї мрії. Наступного дня корабель разом з Ассоль і Грей відпливав з Каперни під звуки вI злом, в те, що казка може стати дійсністю.)

1. Дитинство Ассоль і її прекрасна мрія про диво. (Дитинство дівчинки з маленького приморського села Каперни було важким і безрадісним. Вона росла без матері, не маючи подруг і друзів, в оточенні злобних людей, що не вміли співати пісень і розповідати казок. Батько Ассоль, залишивши службу на кораблі, заробляв на життя виготовленням різних іграшок: човнів, вітрильників, катерів.)

4. Артур Грей - мрійник і фантазер. (Він «народився з живою душею», яка вміє відчувати чужий біль, співпереживати людям. У багатому батьківському домі Артур відчуває себе незатишно і самотньо. Тонка натура, він був схильний до мрій і фантазій, подорожей і пригод.)

5. Мрія Артура Грея про море. (Артур мріяв стати капітаном. На вибір його життєвого шляху зробили вплив книги про море і подорожі, картинка, яка зображала корабель, яка висіла в бібліотеці батька.)

6. Хотіти - значить могти. (Втікши з дому, Артур влаштувався юнгою на корабель. Самостійність і цілеспрямованість, наполегливість і терпіння, а також вірність мрії до йому: він досконало оволодів нелегким ремеслом моряка. Незабаром він став господарем і капітаном трищоглового судна «Секрет».)

7. Випадкова зустріч капітана Грея з Ассоль. (Одного разу парусник «Секрет» пристав до берегів Каперни. Грей, вийшовши прогулятися, побачив сплячу в чагарнику Ассоль і був вражений її дивною красою. Йдучи, він надів на її палець дороге старовинне кільце.)

8. «Червоні Паруса» з мрії Ассоль. (Намагаючись побільше розвідати про дівчину, Артур Грей дізнається від місцевих жителів про неї і її чудесної мрії.)

9. Чудеса, створені своїми руками. (Капітан Грей, як і Ассоль, любив все незвичайне і прекрасне і бачив справжнє щастя в тому, щоб своїми руками робити чудеса . Вирішивши подарувати Ассоль диво, він перетворює «Секрет» в корабель з червоними вітрилами, про який вона так довго мріяла.)

Объяснение:

твір сама