Антипыч, хозяин Травки, говорил, что надо жить по правде. А правда заключалась в том, что собака и ее хозяин жили друг для друга. Собака любила своего хозяина. Когда он умер, ей приходилось учиться жить для себя. Часто охотясь, она забывала даже поесть, так как привыкла загонять зверя не для себя, а для Антипыча. И всех людей после его смерти она делила на две категории: Антипычи и враги Антипыча. Митрашу она вытащив из болота, потому что ей показалось, что мальчик- это маленький Антипыч, ее прежний хозяин. Жить в дружбе, заботясь о других- это есть правда Антипыча и собаки Травки
Объяснение:
ія відбувається в місті Харкові, на Гончарівці.
Одарка Шкурат свариться зі своїм чоловіком Прокопом, бо той п'є. Невдовзі до них підходить Кандзюба і пропонує посватати їхню доньку Улянку за свого сина Стецька. Спочатку Одарка з чоловіком проти — бо всі знають, що в Стецька немає клепки в голові, але зважаючи на його багатство, погоджуються. Сама ж Улянка проти такого шлюбу, бо їй подобається Олексій, але він кріпак. Олексій розуміє, що Уляну хочуть силою видати заміж за дурня й б'є Стецька, щоб той відмовився від дівчини, та Стецько не погоджується, бо дуже боїться свого батька. За до хитрощів Олексійового дядька Уляна одружується з Олексієм, а Стецькові дають гарбуза.
Персонажі
Прокіп Шкурат.
Одарка — його жінка
Уляна — їхня донька
Олексій — кріпак, коваль
Павло Кандзюба — обиватель з-під Харкова
Стецько — його син
Осип Скорик — відставний солдат
Тиміш — обиватель із Заїківки
Дівки, подруги Уляни.
Фільм
У 1958 році на кіностудії «ім. О. Довженка» режисер Ігор Земгало відзняв чорно-білий художній музичний фільм «Сватання на Гончарівці» за мотивами п'єси.
Объяснение:
