О'Генрі в цьому оповіданні розмірковує про те, яке ж насправді призначення художника і мистецтва. Описуючи історію цієї нещасної хворої і втратившої надії дівчини, він приходить до висновку, що люди талановиті приходять в цей світ, щоб допомагати людям більш простим і рятувати їх.
Оскільки ні у кого, крім як у людини, наділеної творчою уявою, не могло б виникнути настільки абсурдною і одночасно настільки прекрасної ідеї - замінити справжні листи паперовими, намалювавши їх настільки майстерно, що ніхто і не відрізнив. Але за цей порятунок художнику довелося заплатити власним життям, це творче рішення виявилося свого роду його лебединою піснею.
Також він міркує і про волю до життя. Адже, як сказав доктор, у Джонсі був шанс вижити, тільки якщо вона сама повірить в таку можливість. Але дівчина готова була малодушно опустити руки, поки не побачила так і не впав останній лист. О'Генрі дає зрозуміти читачам, що все в їх житті залежить лише від них самих, що силою волі і жагою до життя можна навіть перемогти смерть.
