Виписати символи з тексту "Русалонька із 7-В.."та що вони означають.​

Мы видим Николая Стрельцова перед боем, во время боя и по его завершении. Во всех ситуациях он показывает себя человеком высокого мужества, сильного характера, преданным Родине и долгу перед ней и своими товарищами. Стрельцов, преодолевая трудности, роет окопы, тщательно маскирует свою ячейку, аккуратно раскладывает гранаты, диски, вещевой мешок с патронами-готовится к бою. Общее настроение напряженности и тревоги охватывает его, и именно он вспоминает слова своего друга Лопахина о встрече со смертью. Приближающиеся враги вызывают у него чувство захватывающей ненависти. Мы понимаем, что он хорошо подготовленный боец ("...Николай прижался к стенке грудью, готовый в любую секунду стремительно пригнуться"). Он стрелял короткими очередями, экономя патроны, бил только наверняка. После второй атаки он "вздохнул и с наслаждением на короткий миг закрыл глаза". Ему тогда было трудно держать на прицеле бегающие фигурки врагов еще и потому, что солнечные лучи били прямо под каску. Во время нападения самолетов врага Николая контузило, и он потерял сознание. Вокруг шел ожесточенный бой. Из последних сил держались оставшиеся в живых бойцы. Немцы были совсем близко. И контуженный Николай, которого одолевали тошнота, головокружение, старческая слабость, вставил в оружие новый диск и стал стрелять, "властно движимый двумя самыми могучими желаниями: жить и биться до последнего". Шолохов показывает динамику его чувств в этом состоянии. Когда он понял, что пришло подкрепление и атака немцев будет отбита, он застонал и заплакал от ярости и досады на собственное бессилие и от счастья, что высоту отстояли и трижды проклятый враг бежит. После этого он впал в "долгое и беспамятство". Мы узнаем из внутреннего монолога Лопахина, что Стрельцов должен быть в госпитале. Однако, когда Петр подошел к своим он увидел Николая, который после того, как ему стало несколько лучше и тошнота, ушел из медсанчасти, чтобы продолжать воевать. Контузия не Николай еще ничего не слышал, понимал только письменную речь, стал заикаться. Он объяснил, что не мог покинуть полк, когда товарищам трудно и их мало осталось. " Драться рядом с товарищами ведь можно и глухому". Таков человек, сражающийся за Родину, Николай Стрельцов.

Вальтер Скотт (1771 – 1832) увійшов в історію літератури як творець жанру історичного роману. Вальтер Скотт народився в 1771 р в Единбурзі, в Шотландії, яка вже перестала бути до цього часу самостійною державою, належав до старовинного, але збіднілого дворянського роду. Здобувши вищу юридичну освіту, став працювати адвокатом, багато роз’їжджав по Шотландії. З дитинства цікавився народною старовиною і історією. Після восьми років юридичної практики з 1800 р. стає професійним літератором, а два роки по тому випускає два томи фольклорного збірника “Пісні шотландської кордону”. Дебютував як поет циклом поем на історичні теми ( “Марміон”, “Діва озера”, “Рокба” і ін.), які принесли йому популярність. У 1813 р Скотту було навіть дано звання поета-лауреата, але він від нього відмовився. У середині 1810-х рр. Скотт залишає поезію і звертається до жанру роману, відчувши, що сама форма романтичної поеми занадто вузька для висвітлення історичного матеріалу. Працював в подальшому з великою інтенсивністю, опублікував близько 30 романів, які принесли йому світову славу («Веверлі», «Гай Маннерінг» , «Единбурзька в’язниця», “Айвенго“, «Шотландські пуритани», «Ламермурська наречена», «Роб Рой», «Монастир» та ін.). Протягом останніх десятиліть він провів у своєму замку в Абботсфорд, який перетворив на своєрідний музей, збираючи в ньому різного роду історичні документи, зразки меблів, одягу, зброї. Вальтер Скотт по праву вважається творцем історичного роману на Заході. Він творив у перехідну історичну епоху, коли помітно зріс в середовищі романтиків інтерес до минулого. Звертаючись до історії, Скотт прагнув вловити її глибинні тенденції, що дозволяють краще зрозуміти сучасну йому дійсність. Скотт бачив в історії рух, боротьбу, нездоланну перемогу прогресивних сил. Наприклад, король, який прагне до сильної централізованої влади, і прихильні до нього городяни і селяни беруть гору над феодальною реакцією (в романі “Айвенго”). Скотта цікавили не тільки історичні герої, королі, полководці, але і поведінка мас, які творять історію. Йому був притаманний історизм, включення окремої особистості в широкий історичний потік, зв’язок її долі з суспільством в цілому. У центрі його романів нерідко знаходився романтичний герой, розгорталася любовна лінія ( “Айвенго”, “Веверлі”, “Пуритани”). Але особливо цікаве і багате опинявся історичне тло, точно виписані реалії побуту, картини звичаїв. З точки зору тематики та проблематики романи Вальтера Скотта утворюють три головних цикли: шотландський, середньовічний і цикл, присвячений англійській революції XVII ст. В. Скотт створив багатоплановий гостросюжетний роман, з безліччю дійових осіб, що представляють різні соціальні групи У ньому зображені реальні історичні постаті (Річард Левове Серце, Людовік XI, принц Карл Стюарт і ін.) і вигадані персонажі, а події історичні поєднуються з епізодами і сценами приватного життя. Достовірності його романам надають описи обстановки, одягу, багатого і барвистого “історичного колориту”. Реалізм з’єднується у Вальтера Скотта з романтичним початком, який проявляється в інтересі до середньовіччя, до патріархальних форм життя.

Объяснение: