Это просто наброски ,мне за это была оценка 5)
Взрослые не сильно отличались от детей. Они обзывали Юшку «блажным», «животным». От кротости Юшки они приходили еще в большее ожесточение, часто били его. Однажды после очередного избиения дочь кузнеца Даша в сердцах спросила, зачем вообще Юшка живет на свете. На что тот ответил, что народ его любит, он нужен народу. Даша возразила, что люди избивают Юшку до крови, какая же это любовь. А старик ответил, что народ его любит «без понятия», что «сердце в людях бывает слепое». И вот как-то раз вечером к Юшке прицепился на улице прохожий да толкнул старика так, что тот упал навзничь. Больше Юшка уже не поднялся: кровь пошла у него горлом и он умер.
Автор призывает нас не черстветь, не ожесточаться сердцем. Пусть наше сердце «видит» необходимость каждого человека на земле. Ведь все люди имеют право на жизнь, а Юшка еще и доказал, что прожил ее не зря.
Історична основа та художній вимисел. У романі “Айвенго” В. Скотт зображує епоху раннього Середньовіччя, зокрема події XII ст. Це була доба, коли в Англії утверджувалися феодальні відносини, завершувався процес закріпачення селянства.
У романі разом із вигаданими персонажами діють реальні історичні особи, але їхні образи переосмислені автором. Річард І (1157-1199) – англійський король з 1189 р. Від свого батька, Генріха II Плантагенета з Анжу, отримав володіння на півдні Франції, де він виріс і засвоїв лицарські звичаї. Більшу частину свого недовгого правління провів за межами Англії, де в той час посилилися феодальні заворушення.
Річард I був учасником Третього хрестового походу (1189-1192), який завершився невдало. На шляху до Англії потрапив у полон до австрійського герцога й звільнився лише тоді, коли сплатив викуп. Реальний король Річард І був досить жорстоким і грубим. Однак в історичному романі В. Скотт дещо ідеалізує Річарда. У фольклорі Річард – утілення народної мрії про мудрого й справедливого короля.
Письменник теж звеличує образ правителя, який сприяв об’єднанню англійської нації і утілював ідею визволення від іноземних загарбників.
Прототипом принца Джона в романі став реальний принц Джон (1167-1216) – англійський король з 1199 р. Він обійняв престол після смерті свого брата, Річарда І. Утратив більшу частину англійських володінь у Франції, за що його прозвали Безземельним.
Своєю жорстокістю й утисками викликав невдоволення народу, лицарства й навіть феодалів, які відкрито повстали проти нього.
У романі “Айвенго” принц Джон зображений хитрим, жорстоким і підступним. Якщо Річард І – ідеал народного короля, то принц Джон – утілення правителя, який суперечить народним інтересам. У творі згадуються й інші історичні особи: Вільгельм II – англійський король (1070-1100), другий син Вільгельма І, а також Едуард III (1312-1377) – англійський король з 1327 р., який спричинив початок Столітньої війни.
Вони також переосмислені творчою уявою автора.
У романі В. Скотт використав принцип, що зробив його твір цікавим і захоплюючим для широкої публіки, – він змалював історію через показ життя окремих людей, серед яких вирізняється образ лицаря Айвенго. Хоча він цілком вигаданий автором, цей герой став утіленням самого духу середньовічного лицарства й найкращих людських якостей.
