Оповідання Золотий жук, будь ласка, зробіть тести.

Стихотворение «русь» ивана саввича никитина впервые было напечатано в 1853 году в воронежской газете. именно с него началась слава поэта, вынужденного до того вести жизнь, далёкую от творчества. стихотворение посвящено теме родины. оно начинается с описания прекрасной природы. поэт восхищается высокими горами полноводными реками, синими морями, сочными лугами, зрелыми нивами. читая эти строки, мы как будто видим картины прекрасной и богатой природы и любуемся ими вместе с автором.широко ты, русь,по лицу землив красе царственнойразвернулася! однако не только природа затрагивает душу поэта. он вспоминает о славном и трагическом прошлом родной земли: о татарских полчищах, набегах врагов с запада, войнах, , разорённых городах и деревнях.  но русь не пала под натиском врагов, а собрала все свои силы и выстояла. она стала могучей, сильной, непобедимой, славной, богатой. вместе с автором мы испытываем чувство гордости за свою страну, читая эти строки: это необыкновенное стихотворение легко читается. оно напоминает фольклорное произведение, простое, но звучное, чёткое, строгое. это стихотворение передаёт не только чувства поэта, но и любовь к родине всякого простого человека.

В одному місті, у багатоповерховому будинку жили песик - таксик на ім'я Максик і котик, якого звали Чорнило. Жили звірятка у сусідных квартирах і часто бачили один одного. Максику дуже хотілося потоваришувати з Чорнилом, але хазяї не підпускали його до кота - мабуть, боялись, що образить. Одного разу Максик краєм вуха почув, що Чорнилові виповняється рік, тобто у кота буде день народження. Ось і нагода! Побіг Максик на вулицю, швидко знайшов гарну квітку і сів перед двірями сусідів чекати на іменинника. Коли нарешті відкрилися двері, котик визирнув і побачив квітку, яку приніс пес. "Ой, яка гарна квітка! Мабуть вона чарівна!" - зрадів Чорнило. "Це мені?" "Так, тобі", - сказав Максик. "З днем народження!". Чорнило був щасливий. Йому подарували чарівну квітку! Кіт поставив її в вазу і потім довго милувався нею. З тих пір кіт і пес стали друзями не розлий вода. А чи була квітка насправді чарівною, вони так і не дізналися, да й байдуже їм це було. Головне для котика і песика було те, що вони стали друзями.