Бернард Шоу «Пігмаліон» дати письмові відповіді на питання 13-17 за 197 с. хрестоматії.

Золотий жук характеристика образа Вільяма Леграна

Твір розміщено в остап вишня (губенко) від Tvir в Понедельник 1 апреля

Легран Вільям — людина, що знайшла скарб завдяки своїй винахідливості й вірі в обґрунтованість переказів, які іншим здавалися тільки легендою. Л. походить зі стародавньої гугенотської сім’ї; невдачі позбавили його багатств і довели до вбогості. Як озивається про Л. його друг-оповідач, «він відмінно утворений і наділений незвичайними здатностями, але разом з тим заражений мізантропією й страждає від хворобливого стану розуму, упадаючи поперемінно те в захопленість, то в похмурість». На майже безлюдному Селливановом острові, де Л. шукає самоти, він виявляє дивного жука й пергамент, за до яких довідається місцезнаходження скарбу капітана Кидда, героя народних балад, що оспівують цього відважного пірата, що жив за два сторіччя до описуваних подій. Скарб допомагає Л. повернути ніколи втрачене багатство.

Оповідачеві, старому слузі-негрові Юпітеру, і читачам дії Л. стають зрозумілими тільки у фіналі, а доти він здається хворим або божевільним, тоді як на перевірку Л. нагадує Дюпена, володіючи настільки ж твердою розважливістю. По вважав, що всьому незрозуміле й таємничому є логічне пояснення: Л. «не давав своїм думкам збитися зі шляхи, логіка ж допускала тільки одне рішення»

Снегурочка — героиня «весенней сказки» А. Н. Островского «Снегурочка» (1873). Действие пьесы происходит в «стране берендеев в доисторическое время» . Мифопоэтический образ Берендеева царства навеян устным народным творчеством. Это — идиллическое царство мира и согласия. Любовь — сердцевина жизни берендеев, форма их служения могучему языческому богу Солнца — Яриле. Появление среди людей «холодной» С. вносит в их жизнь «ревность, брань, усобицу» . В сердца людей проникает «остуда немалая» . Дочь Весны и Мороза, С. — всем чужая. Она «не знает любви совсем» . Ее влекут «людские песни» , страстные и печальные напевы любви. С. томится любопытством и удивляется силе этого чувства, заставляющего людей страдать и плакать. Но «младенческая душа» С. спит, никто не может пробудить в ней «желание любви» . Еще не зная любви, С. узнает «мучительную ревность» , зависть к чужому счастью. Она чувствует себя «обманутой, обиженной, убитой» , когда пастух Лель с легкостью покидает ее ради горячей сердцем и полной жизни Купавы. С. обращается к матери-Весне с мольбой о «даре любви» . Подаренный Весною волшебный венок пробуждает «дремоту души» , открывает С. красоту мира, радость жизни. «Гордый духом» Мизгирь становится «избранником души» С. Ее «холодное сердце» , познав любовь, превращается в обыкновенное, живое, человеческое сердце, и С. гибнет со словами: «Люблю и таю, таю от сладких чувств любви» . Ее «чудесная кончина» восстанавливает эпическое равновесие царства берендеев, как искупительная жертва, призванная умилостивить грозного Ярилу.