Проанализируйте любой стих Маяковского по плану Каково первое впечатление о стихотворении?
2. Какова тема стихотворения?
3. Какой мелодический ритм вы почувствовали? Какое настроение? Какими средствами достигается почувствованное вами звучание?
4. Какова композиция стихотворения?
5. Какие мотивы возникают стихотворении? Какой мотив (микротема) становится главным?
6. Какова главная мысль стихотворения?
7. Каково душевное состояние лирического героя?
8. Какими средствами выразительности показаны мысли, чувства, переживания лирического героя?
9. Какое чувство оставило стихотворение?​

1б

2г (Пісні Марусі Чурай "Засвіт встали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні","Ой не ходи ,Грицю... ")

3 В

4.в  Поет — головний герой "Давньої казки" Лесі Українки — шкільний твір, приклад учнівського твору).

5г (З дитинства: дощ — Василь Голобородько,)

6а (Іва́н Карпе́нко-Ка́рий (справжнє прізвище — Тобілевич)

2.Г

3. Що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? Це - власне життя! Коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна виборити лише життям. І це стосується не тільки героїв оповідання - Остапа та Соломії, здатних на все заради волі. Я вважаю, що в їх образі письменник узагальнив увесь поневолений український народ, який вже ставав на революційний шлях. У уяві М. Коцюбинського поневолене селянство - це вже не "віл у ярмі". Саме для того, щоб показати "жевріння іскри у попелі", автор насичує оповідання показом тієї ціни, тих жахливих пригод, які на кожному кроці чекали на втікачів від панського ярма, коли "почуття дійсності втрачалося".Найвищу ціну заплатили герої М. Коцюбинського за волю, за щасливе життя. Сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. Але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.

4.Ні не можна тому що справжній князь знав би що смерті одного дракона буде людям замало і тому що справжній друг буде робить все для того, щоб ти жив і не потрапив в якусь халепу.

5.Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти.  Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити.  Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться.  Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний.  — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь. 

1.Твір "Місце для дракона актуальний для сьогодення тому, що він написаний  саме для сьогодення і саме про наш народ. Про народ, сили якого підупадають, якщо йому нема кого проклинати. Про народ ліриків, а не воїнів. Про юрбу, яка "об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя". Твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він учить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині. Гіркий досвід героя роману вчить нас: не можна побудувати справедливості неправедними діями, не можна стати щасливим на нещасті інших. Лише з добра можуть вирости зернятка добра, а зло породить ще більше зло. Але і добро слід робити чистими руками, не заплямованими людською кров’ю. Ця повість підштовхує до серйозних роздумів, переосмислення цінностей, підштовхує з’ясувати для себе, що є добро, а що – зло, яку величезну цінність має людське життя, яке не маєш права зганьбити й відібрати. Твір змушує нас замислитись і над загальнолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?

Объяснение:

Во многих произведениях астафьева и распутина главными героями являются дети. примечательно, что рассказы этих писателей во многом автобиографичны, но их главный герой – обобщенный образ, общие черты характера и жизни многих мальчишек. так, в рассказе в. астафьева «конь с розовой гривой» герой сталкивается с непростой ситуацией. он вместе с соседскими пошел за земляникой. витька знал, что эту ягоду его бабушка, у которой он жил, пойдет продавать в город. мальчик, в отличие от левонтьевских шалопаев, старательно собирал землянику в туесок. а его друзья, поссорившись из-за нее, съели весь собранный урожай. но саньке, младшему и самому злому из всех соседских детей, и этого показалось мало. он стал подначивать витьку, чтобы тот отдал все собранные ягоды на общее «съедение» . добродушный и наивный герой поддался на злую хитрость. но потом он совершил еще большую глупость – набил туесок травой и только верх забросал ягодой, для вида. и такую корзинку витька отдал бабушке. мальчика сильно мучила совесть. ему было плохо от того, что бабушка не подозревала об обмане, хвалила его и обещала из города пряник. жизнь стала витьке не в радость. все изменилось вокруг: он уже не мог играть, как и прежде, беззаботно и весело. сознание своей вины тяготило его. и еще хуже стало герою, когда бабушка вернулась из города. она, конечно, обнаружила обман внука. но, хуже того, витька и ее поставил в неловкое положение. катерина петровна всем рассказывала, как она продавала туесок ягод какой-то городской , и там обнаружился обман. стыду и вине витьки не было предела. он был готов умереть, провалиться сквозь землю, только бы бабушка его простила. витька пошел просить прощения, но от слез не мог вымолвить и двух слов. любящая бабушка простила внука и даже отдала ему заготовленный пряник – коня с розовой гривой. но этот нравственный урок герой запомнил на всю жизнь. герой рассказа в. распутина «уроки французского» тоже выносит свой нравственный урок, делает свой нравственный выбор. он уезжает из родной деревни, от мамы, чтобы продолжать учебу. время, в которое происходит действие рассказа, было тяжелым, послевоенным. в деревне стоял голод, царила нищета. что могла мать героя собрать своему сыну, чем «подкормить» его? она присылала с дядей ваней, деревенским шофером, мешок картошки, - все, что могла. но и эту малость мальчик не получал сполна – ее воровали хозяева, у которых герой жил на квартире. герой пишет, что он постоянно хотел есть. даже во сне он чувствовал голодные спазмы желудка. ради еды мальчик стал играть на деньги. он сделался виртуозом игры «в чику» , но выигрывал только рубль и ни копейкой больше – на молоко. вскоре героя начали избивать более взрослые мальчишки – слишком хорошо он играл: «нос вспух и раздулся, под левым глазом синяк, а ниже его, на щеке, изгибается жирная кровавая ссадина» . но в школу герой продолжал ходить даже в таком виде. есть ему хотелось все больше и больше. посылок из дома герой больше не получал – и он опять пошел играть. и опять его стали избивать. тогда лидия михайловна, учительница французского языка, решила ему – она прислала мальчику посылку, якобы пришедшую из дома. но герой сразу догадался, от кого была такая «роскошь» . и никакими уговорами не могла учительница убедить мальчика принять этот подарок – ему не позволяли гордость и чувство собственного достоинства. в итоге лидия михайловна вынуждена была уехать к себе на родину: ее застали во время игры на деньги с героем рассказа. и никто не захотел понять, что это была еще одна «хитрость» , чтобы спасти ученика от голодной смерти. но эту женщину герой также помнил до конца своей жизни, ведь она стала его ангелом-спасителем.