i. античний міф — основа п'єси б. шоу "пігмаліон". (1913 р. побачила світ п'єса б. шоу "пігмаліон". автор назвав її "романом на п'ять актів" і присвятив відомій актрисі кемпбелл — першій виконавиці ролі елізи дулітл. в основу п'єси покладено античний міф про скульптора пігмаліона. він зневажав жінок, а на перше місце у житті ставив мистецтво. якось він вирізьбив із слонової кістки статую морської богині галатеї. його творіння було настільки прекрасним і довершеним, що скульптор закохався у німу статую. пігмаліон попросив богиню афродіту оживити статую. богиня пішла назустріч творцеві і незабаром галатея стала дружиною пігмаліона. однак п'єса б. шоу далека від художнього переказу античного міфу. вона збагачена авторськими доробками, художньо довершена, хоча основна думка міфу збережена.)
ii. провідна думка п'єси б. шоу "пігмаліон". (вона є єдиною що для міфу, що для п'єси б. шоу: погляди людини не можуть бути сталими і незмінними, життєві обставини змінюють і саму людину. позбавлений форми шматок глини в руках справжнього митця може стати витвором мистецтва. сила його — безмежна, адже саме мистецтво пробуджує духовну сутність людини і наділяє її красою і внутрішньою свободою.)
1. основна сюжетна лінія п'єси б. шоу. (двоє вчених — знавець фонетики хігінс і його шанувальник з індії пікерінг — стали свідками брутальної розмови квіткарки з молодим паном. знавець фонетики був вражений вимовою квіткарки, бо "з такою вимовою сиді повік у канаві". щось його змушує сказати співрозмовникові, що, попрацювавши над мовою дівчини, він міг би перетворити її на герцогиню, а вже покоївкою чи продавчинею вона б могла легко влаштуватися на роботу. дівчина почула ці слова і наступного дня прибула до лабораторії хігінса з проханням давати їй уроки фонетики. вона навіть обіцяла заплатити вченому. хігінс хотів відмовитися від набридливої квіткарки, але пікерінг нагадав йому вчорашню розмову і запропонував експериментальним шляхом перевірити, чи зможе хігінс за три місяці зробити з вульгарної квіткарки герцогиню і ввести в оману світське товариство її бездоганною вимовою. хігінс погодився і взявся за тяжку працю. експеримент вийшов вдалий. і це відповідало переконанням самого драматурга, що мистецтво здатне творити чудеса. професор фонетики допоміг елізі дулітл досконало опанувати ійську літературну мову, манери світських панн і стати схожою на справжню леді.)
2. парадоксальність змісту п'єси б. шоу. (п'єсою "пігмаліон" б. шоу довів, що люди з народу'аж ніяк не поступаються перед представниками світського товариства запасом творчих сил і енергії. якщо бідність і робить людину духовно збіднілою, то за певних обставин у ній можуть пробудитися небачені можливості для вдосконалення. проте головний парадокс — парадокс людини — залишається автором нерозгаданим. п'єса спонукає глядача дискутувати і висловлювати припущення щодо подальшої долі елізи дулітл. та який би шлях вона не обрала в житті після науки у професора фонетики, брутальною, духовно бідною і приниженою вона вже ніколи не буде. душа її відкрилася до краси, духовної свободи, до мистецтва.)
iii. п'єса б. шоу на світовій сцені. (п'єса б. шоу швидко здобула популярність. окрім того, сюжет "пігмаліона" став основою мюзиклу "моя прекрасна леді", а за його мотивами створено фільм- "галатея".)
наступила весна.
2. ручейки – первые посланцы весны.
3. весенняя капель.
если вы меня спросите, какую пору года я люблю больше всего, отвечу — конечно, весну.
закончились суровые морозы, и везде ощущается дыхание весны. все пробуждается к новой жизни, дышит свежестью и молодостью. еще островками лежит снег, а солнышко припекает, и появляются первые вестники весны – ручейки. бегут ручейки и поют свою песенку, весело сообщая всем о приходе весны: «весна идет! весна идет! мы молодой весны гонцы, она нас выслала вперед! »
и хотя ночью все еще морозно, но весна вступает в свои права. звонче звучат птичьи голоса, от их щебетания за окном я просыпаюсь по утрам. на отдохнувших за зиму деревьях набухли почки. дунет легкий ветерок, зашумят деревья, весну.
а вслушивались ли вы в пение весенней капели? это же настоящий хор с разными голосами и тональностью: где-то тише, где-то громче, а то и вовсе басом.
я люблю наблюдать весной за природой, смотреть, как вокруг все обновляется. люблю проводить выходные в весеннем лесу. идешь по лесу и ощущаешь, что на душе становится легко и радостно. вот солнечные зайчики пляшут на поляне, – они как будто хотят рассказать всему живому в лесу, что пора просыпаться. между деревьями от первых солнечных лучиков появились подснежники. они еще совсем маленькие, хрупкие, но сколько упорства в этих нежных цветах: настойчиво пробивает он толстый ковер снега. голубые лепесточки, словно усмехаясь, тянутся к солнышку.
набредешь на полянку подснежников – и глаз отвести не можешь: кажется, будто земля и небо одного цвета – ярко-голубого. цветы такие нежные, что и срывать их жалко и даже стыдно.
наверное, нет никого мудрее матушки-природы, потому что как объяснить, что одна пора года сменяется другой, и непременно приходит самая долгожданная – весна.
