Мій улюблений герой Дон Кіхот твір до ть будь ласка​

Ая сейчас попробую тебе накатать сочинение. главный герой повести л. н. толстого "детство" - умный мальчик николенька иртеньев, который постоянно страдает "сознанием своей глупости". николенька - некрасивый, взъерошенный мальчик, живущий сложной душевной жизнью. повесть начинается событием пустяковым: карл иваныч, убив хлопушкой муху над головой николеньки, разбудил его. но это событие сразу же приоткрывает внутреннее состояние десятилетнего мальчика: ему кажется, что учитель нарочно обижает его, он горько переживает эту несправедливость: "я меньше всех: оттого он меня и мучит". раздасованный неловкостью карла иваныча, николенька спросонья думает о нем: "противный человек! и халат, и шапочка, и кисточка - какие противные! " ласковые слова карла иваныча заставляют николеньку раскаяться, он уже не понимает, как за минуту перед тем "мог не любить карла иваныча и находить противным его халат, шапочку и кисточку". теперь все это кажется ему чрезвачайно милым. николенька плачет от досады на самого себя; "какой он добрый и как нас любит, а я мог так дурно о нем думать! " его мучакт вопрос, как он мог, хотя и мысленно, обидеть карла иваныча. на участливые распросы учителя о причине слез мальчик не может ответить и выдумывает, что видел дурной он, "будто маман умерла и ее несут хоронить". и теперь уже мрачные мысли о выдуманном сне не покидют растроенного николеньу. в душе ребенка постоянно идет непрерывная, напряженная внутренняя работа. николенька понимает, почему в классной комнате карл иваныч строг, в его голосе нет выражения доброты, он совсем другой человек. здесь он наставник, учитель, и ему нужно подчиняться беспрекословно. но, когда мальчик наблюдает карла иваныча во время отдыха за чтением книги или просто сидящим в кресле с грустной улыбкой, сердце его сжимается от жалости: "бедный старик! нас много, мы играем, нам весело, а он - один-одинешенек, и никто-то его не приласкает, он сирота". николенька понимает, что ужасно оказаться в его положении. это только один день из жизни николеньки, а сколько еше событий в дальнейшем оставят след в доброй и чувствительной душе мальчика!

Книга «Алхімік» — глибоко символічна. За сюжетом це твір про пошуки й знаходження істини. Роман має кільцеву композицію. Молодий іспанський пастух Сантьяґо, побачивши віщий сон, вирушає шукати скарби та впродовж усієї оповіді натрапляє на людей та явища, що допомагають йому зрозуміти себе самого й набути знань про світобудову, які насправді виявляються відкритими для всіх і кожного.

Він прямує зі свого будинку в Іспанії до екзотичних ярмарків Танжера, долає пустелі Єгипту, після чого на нього чекає доленосна зустріч з Алхіміком. За час подорожі герой набув життєвого досвіду, знайшов справжнє кохання, пізнав Всесвітню Мову, тобто став Алхіміком, і, зрештою, зажив грошей. Як біблійний блудний син, він повертається після мандрів додому, щоб з’ясувати, що обіцяний йому скарб лежить на тому місці, звідки й почались його мандри. Сантьяґо виконав на землі свою місію: навчився алхімії життя, навчився жити в гармонії зі світом, зрозумів, що наші долі та вся світова будова написані однією рукою — рукою Творця. Отже, щастя й багатство слід шукати в собі. І в основі цього пошуку — дотримання свого призначення.

«Коли ти чого-небудь забажаєш дуже сильно, весь Всесвіт допомагає тобі досягнути цього» — ці слова рефреном повторюються в романі-притчі.

Кожна зупинка, кожен епізод роману відкривають героєві якусь істину, мають алегоричне значення:

• «Тариф» — «Усе у світі має ціну»;

• «Танжер» — «Ніколи не відмовляйся від своєї мрії»;

• «Пустеля Сахара» — «Усі ми — частинки Світової Душі»;