Кто и почему назвал Онегина "дитя эпохи"? ​

"Повесть "Детство" - это автобиографическое произведение М. Горького, главный герой которой - Алеша Пешков. После того, как у мальчика умер отец, он стал жить с дедом и бабушкой. В доме деда царила мрачная атмосфера, в которой и формировался характер Алеши. Хотя нужно сказать, что она почти не повлияла на мировоззрение героя.
С первых дней в доме деда Алеша замечал, что его родственники - угрюмые, жадные, самолюбивые. Мальчик сразу же не полюбил деда, который показался ему злым и даже немного жестоким. Также Алеши не понравились дядья. В доме деда жил слепой мастер Григорий, он был уже старый. Часто дядья с сыновьями подшучивали над ним, насмехаясь над его слепотой. Алеша был не таким. Он понимал Григория, жалел его и никогда не участвовал в этих "свинцовых мерзостях", он не принимал таких шуток.
Алеша был добрым мальчиком. Он сочувствовал обиженным, обездоленным людям, а среди злых старался найти хороших и искренних . Мальчик тянулся к людям и каким-то неведомым чувством понимал, какой человек добрый, а какой - злой. За время жизни с бабушкой и дедом Алеша повстречал несколько по-настоящему добрых и открытых людей. Те, к кому он больше всех был привязан - это Цыганок и Хорошее Дело. В представлении мальчика Цыганок был сказочным героем, а Хорошее Дело всегда давал ценные советы, которые впоследствии Алеше. Он подолгу общался с ними. Хотя Хорошее Дело никто не любил и Алеше запрещали с ним общаться, их дружба продолжалась.
Среди родных у Алеши остался только один близкий человек - бабушка. Когда мать уехала, она давала мальчику ту любовь и ласку, которую он не получил от отца и матери. Бабушка всегда рассказывала мальчику разные истории, стихи и сказки, давала ему советы, к которым тот всегда прислушивался.
Мне понравился этот герой, потому что у него доброе и чуткое сердце, потому что он выделяется из толпы мрачных и не жизнерадостных людей. Алеша понимает, сто значит любить, сочувствовать ближнему и несчастному, что встретишь не часто. Но самое главное, что из большинства злых, жадных, самолюбивых людей он отыскал добрых и отзывчивых, что среди зла, которое царило повсюду, он смог найти добро.

Том Сойєр - енергійний, дотепний, підприємливий хлопчик дванадцятирічного віку, сирота якого виховує тітка Поллі. Тітка Поллі - в загальному то, добра, але при цьому строга і манірна жінка, яка вважає, що її християнський обов'язок - карати дитину для його ж блага: "... Бо сказано в Писанні, що хто шкодує різок - той псує дитину" . Крім Тома, тітка Поллі виховує Зведеного брата Тома Сідда, паїнька і ябеду, і кузину Тома Мері, добру і терплячу дівчину. Том і Сідда відчувають взаємну неприязнь через відмінності в характерах і поглядах на життя і її правила, внаслідок яких Сідда любить наябедничати тітці на Тома.
    У романі описуються різноманітні пригоди Тома і його друзів на протязі декількох місяців. В ході цих пригод він встигає стати свідком вбивства і викрити вбивцю, побратися з дівчинкою-однокласницею, втекти з дому і пожити на безлюдному острові, бути присутнім на власному похороні, заблукати в печері і благополучно вибратися з неї, а також знайти дорогоцінний скарб.
    Том уособлює собою безтурботність і чудовий світ дитинства середини XIX століття. Його кращі друзі - Джо Гарпер і Гекльберрі Фінн. Колись був закоханий в Еммі Лоренс, але пізніше її місце в серці Тома зайняла Ребекка Тетчер (Беккі).
    Характер Тома якнайкраще розкритий в першому розділі, в якій Том, в покарання за те, що напередодні замість відвідування школи ходив купатися в річці, засуджений тіткою Поллі на побілку довгого забору в суботу - вихідний день, на який у інших хлопчиків намічені веселі ігри . З сумом подумав про те, як інші хлопці будуть знущатися над тим, що він змушений працювати, Том став винаходити план того, як позбутися від обов'язку хоч ненадовго. Він розрахував, що за "скарби" з надр його кишені, начебто дохлої пацюки на мотузочці (щоб зручно було її крутити) або нічого не відкриває ключа він може купити лише дещицю свободи. Сумно розмірковуючи, Том помітив, що наближається Бена, Задиранов якого Том ніяк не бажав терпіти. Єдиний б для Тома зберегти свою честь був прикинутися, що він працює за власним бажанням. Коли Бен спробував дражнити Тома, той надзвичайно здивовано поцікавився, що саме Бен вважає роботою і заявив, що мало не благав тітку довірити йому таке відповідальне завдання. Хитрість привела до того, що Бен, а за ним і інші хлопчаки, стали просити про можливість побілити, і Том з подивом вивів якусь формулу з області людської психіки: якщо справа, яке б важке, не оплачується, то воно цікаво, тому що воно - хобі. Варто ж запропонувати за цю справу плату - як воно стає роботою і втрачає свою принадність.