Процес освіти, вибору і отримання професії зазнав в далекому майбутньому докорінні зміни. Замість довгого процесу навчання по книгах і на практиці людям за хвилини записують в мозок потрібні знання за до спеціальної машини і навчальних стрічок. У восьмирічному віці кожної дитини таким чином навчають читання та письма. До 18 років він живе з батьками, нічому не навчаючись. Потім його піддають машинним тестам, за результатами яких визначають найбільш підходящу професію, і записують в мозок необхідні знання. Вільного вибору професії немає, рішення машин остаточно і оскарженню не підлягає. Ще через півтора року юнак або дівчина бере участь в Олімпіаді — змаганні молодих фахівців у кожній професії. Залежно від своїх результатів на Олімпіаді він отримує більш-менш престижне місце роботи. Існуючий стан справ влаштовує всіх. Молоді люди до початку професійної освіти абсолютно не намагаються зрозуміти, що найбільше їх цікавить у світі, але з нетерпінням чекають дня, коли їм оголосять результати тестів і їх майбутню долю.
Але головний герой Джордж Плейтен ще в «шкільні» роки чомусь вирішив, що йому цікава професія програміста. Він намагається самостійно осягнути за книгами основи цієї роботи, сподіваючись, що це може вплинути на результати тестів. Але стати програмістом Джорджу не вдається: за результатами тестів його визнають непридатним до машинного навчання («ваш мозок не підходить для накладення знань») і, отже, до жодної професії. Джордж шокований, підозрює лікаря в підтасовуванні результатів з особистої неприязні, і в стані афекту потрапляє в притулок для недоумкуватих, де містяться такі ж, як він, молоді люди без професії. Там вони намагаються вчитися древнім забутим повільно осягаючи крупиці знань з книг за до вчителів. Витрачаючи місяці на те, що інші дізнаються за один сеанс машинного навчання.
Після півтора років Джордж як і раніше бачить себе жертвою помилки, і не може погодитися зі своїм діагнозом. Він здійснює втечу і відправляється на Олімпіаду. Йому вдається здійснити свій план-познайомитися з ким-небудь з високопоставлених чиновників, який погодиться його вислухати і, може бути, змінити його долю. Джордж ділиться з ним тим, до чого давно вже прийшов і чому побачив підтвердження на «Олімпіаді» — що машинна освіта, при всіх його достоїнствах, позбавляє людину творчого підходу до професії, заглушає здатність самостійно мислити і самовдосконалюватися. Зрештою йому стає ясно, що з самого початку втечі він знаходиться під наглядом, і їх зустріч не випадкова... його знову занурюють в сон і повертають в «притулок для недоумкуватих». Але тепер йому пояснюють, що тут зібрані зовсім не недоумкуваті. Що він один з небагатьох землян, що зберегли здатність до самостійного мислення і освіти, і вони вчаться по книгах для того, щоб спробувати прийти до нових винаходів і відкриттів вперед науково-технічний прогрес
1.Часть:
Папенька поставил на стол табакерку.
— Поди-ка сюда, Миша, посмотри-ка, — сказал он.
И до :
— Право, мой друг, там и без тебя тесно.
— Да кто же там живёт?
— Кто там живёт? Там живут колокольчики.
С сими словами папенька поднял крышку на табакерке, и что же увидел Миша? И колокольчики, и молоточки, и валик, и колёса. Миша удивился.
— Зачем эти колокольчики? Зачем молоточки? Зачем валик с крючками? — спрашивал Миша у папеньки.
А папенька отвечал:
— Не скажу тебе, Миша. Сам посмотри попристальнее да подумай: авось-либо отгадаешь. Только вот этой пружинки не трогай, а иначе всё изломается.
Папенька вышел, а Миша остался над табакеркой. Вот он сидел над нею, смотрел, смотрел, думал, думал: отчего звенят колокольчики.
2.Часть: Между тем музыка играет да играет; вот всё тише да тише, как будто что-то цепляется за каждую нотку, как будто что-то отталкивает один звук от другого. Вот Миша смотрит: внизу табакерки отворяется дверца и из дверцы выбегает мальчик с золотою головкой и в стальной юбочке, останавливается на пороге и манит к себе Мишу.
И до:
— А мне какое дело, шуры-муры! Не я здесь набольший. Пусть себе дядьки стукают мальчиков! Мне что за дело! Я надзиратель добрый, всё на диване лежу и ни за кем не гляжу… Шуры-муры, шуры-муры…
Там ещё про царевну..
3.Часть: Мише хотелось узнать, правду ли говорит царевна. Он наклонился и прижал её пальчиком — и что же? В одно мгновенье пружинка с силою развилась, валик сильно завертелся, молоточки быстро застучали, колокольчики заиграли дребедень, и вдруг пружинка лопнула. Всё умолкло, валик остановился, молоточки попадали, колокольчики свернулись на сторону, солнышко повисло, домики изломались. Тогда Миша вспомнил, что папенька не приказывал ему трогать пружинки, испугался и… проснулся.
— Что во сне видел, Миша? — спросил папенька.
И до конца.
План:
1.Необычный предмет-табакерка.
2. Путешествие по городку.
3.Сон Миши.
Делала сама!
