Ана́ліз (від грец. αναλυσις - «розклад») - розчленування предмету пізнання, абстрагування його окремих сторін чи аспектів. Метод дослідження, який вивчає предмет, уявно чи реально розчленовуючи його на складові елементи, як-от частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення, відтак розглядає кожен з виділених елементів окремо в межах єдиного цілого; протилежний метод - синтез.
Оповіда́ння - невеликий за обсягом прозовий твір, у якому зображується подія з життя одного сформованого персонажа.
Особистість - відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивідуальності та суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається в контекстах соціальних відносин, спілкування і предметної діяльності, соціально зумовлена система психічних якостей індивіда, що визначається залученістю людини до конкретних суспільних, культурних, історичних відносин Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або спільноти. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов'язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства. Деякі теорії особистості не включають в неї біологічні характеристики людини, інші, приміром, фрейдизм, надають біологічним чинникам визначального значення. Більш виваженим є трактування особистості як динамічної єдності біологічного та соціального.
Художник Худо́жник - творчий працівник у галузі образотворчого мистецтва; живописець, графік, скульптор, майстер, коміксіст.
Міркування - зіставлення думок, пов’язання їх задля відповідних висновків, логічне мислення. Можна розглядати міркування як аналіз і синтез даних, та їхню оцінку. Хоча знання фактів і є точкою відліку у вивченні суспільних наук, людина також повинна мати здатність до логічного мислення-міркування, адже саме міркування наповнює факти, проблеми і поняття змістом: міркуючи над засвоєним знанням, людина приходить до повнішого розуміння предмета. Міркування є також предметом логіки, яка вказує нам правила, закони або норми, яким повинне підкорятися наше мислення для того, щоб бути істинним.
аналізувати та порівнювати літературні образи;
Література Літерату́ра (від лат. litterae - буква, літера), іноді книжництво, письменство - сукупність писаних і друкованих творів певного народу, епохи, людства. Література відображає та зберігає знання й культуру народу та певного історичного періоду.
працювати над розвитком творчої уваги,асоціативного мислення;
виховні: виховувати в учневі зацікавленість творчістю А.П.
Творчість - діяльність людини, спрямована на створення якісно нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші інновації тощо).
Пра́ця - цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.
Вихова́ння - процес та практика засвоєння дитиною загальноприйнятих у суспільстві норм поведінки.
Чехова;мати власну позицію щодо людських вад, сприяти самоствердженню учнів, виробленню в них моральних якостей.
Мораль - система формальних, у вигляді правових приписів поглядів, уявлень, норм та оцінок, що регулюють поведінку людей у суспільстві, практична реалізація положень якої забезпечується громадським осудом та іманентним імперативом соціалізованого індивіда.
Форми організації навчання: групові, індивідуальні.
Індивідуальність (лат. individuitas - неподільність) - сукупність своєрідних особливостей і певних властивостей людини, які характеризують її неповторність і виявляються у рисах характеру, у специфіці інтересів, якостей, що відрізняють одну людину від іншої.
Тип уроку: урок засвоєння знань, умінь, навичок.
Прийоми інтерактивних технологій: дослідницька робота, презентація, інтерактивні вправи, прийоми асоціювання.
Обладнання: підручник “Cвітова література для 6 класу.” Оповідання А.П.Чехова «Хамелеон», сигнальні картки, пам’ятки, мультимедійна презентація, тестувальна комп’ютерна програма, комп’ютер, проектор.
Теорія літератури: оповідання, художня деталь, композиція, гумор, сатира.
Підру́чник (калька з пол. podręcznik) - книжка, у якій системно викладено інформацію з певної галузі знань і яку використовують в системі освіти на різних рівнях, а також для самостійного навчання. Різновид навчального видання.
Художня деталь - засіб словесного та малярського мистецтва, який полягає у виділенні особливо значущого елементу художнього образу. Через художню деталь виявляється б художнього мислення письменника, поета.
В человеке должно быть всё прекрасно:
И лицо, и одежда, и душа, и мысли
Образ главного героя не выдуман автором, а взят из своей реальной жизни. Имя мальчика не указано в тексте, но учитывая автобиографичность рассказа, можно понять, что его зовут Виктор.
Витя живет в сибирской деревне в небогатой семье. Мама Вити утонула, и поэтому мальчика воспитывают бабушка и дедушка. Бабушка – глава семьи, к Вите относится строго, у дедушки мягкий характер, он многое позволяет внуку. Мальчик одет невзрачно, ходит в штанах с заплаткой, но ухожен и не голодает. Бабушка и дедушка заботятся о нем, они стараются дать внуку все, что в их силах. Мальчик крепкого телосложения, так его характеризует тетя Феня.
Единственной мечтой Вити становится пряничный конь, расписанный розовой глазурью. Так мало нужно ему для счастья. Ради того, чтобы получить долгожданный пряник он готов потрудиться – набрать туесок земляники для продажи.
Вите нравится проводить время с многодетной семьей соседей, возможно потому, что у нет ни брата, ни сестры. Есть двоюродный брат Ваня, но тот молчун и живет на другом конце деревни. Сам же Витя – активный и веселый сорванец. Он общается с «левонтьевскими» - соседскими ребятишками, несмотря на то, что они часто подают ему плохой пример. Отец многодетной семьи Левонтий жалеет мальчика, потерявшего мать. Вите приятно такое проявление отеческого внимания. Об отце Вити в рассказе нет ни слова, возможно мальчик его никогда не знал. А бабушка с дедушкой много работают, чтобы прокормиться, и у них мало времени на подобное сочувствие. Витя очень любит бабушку и жалеет ее, когда она устает.
Случай с земляникой раскрывает характер Вити – он добрый, совестливый и чистый душой ребенок. Даже его обман это следствие доверия окружающему миру. Он просто доверял мнению друга, а другого выхода найти не смог. Пришлось обмануть бабушку, наполнив туесок травой. Происшествие меняет мальчика, он понимает что, совершая поступки нужно руководствоваться своим, а не чужим мнением. Он проявляет силу характера, и в итоге говорит Саньке, что больше не будет делать так, как он учит. Витя осознал, что обман не приносит ничего хорошего.
Образ мальчика автор раскрывает как образ добродушного, открытого ребенка с еще не устоявшимся характером, но уже уверенно идущим к становлению.
Несмотря на то, что друзья берут Витю на слабо и просят обмануть бабушку, он не злится на них. В эпизоде с рыбалкой он всего лишь дает понять Саньке, как ему сейчас плохо. То есть попросту ищет понимания. Вероятно, мальчик простит Саньку, забудет все плохое и снова продолжит общаться как ни в чем ни бывало.
Источник: Характеристика и образ Вити из рассказа Астафьева Конь с розовой гривой сочинение
Объяснение:
