1. Алегоричний образ білого коня стає символом індивідуума, що відрізняється від оточення, виділяється з натовпу. І читач розуміє, що насправді думки, що спадають на думку Шепталові, то роздуми людини — неординарної, особливої... Таку людину часто називають "білою вороною". І, на наш погляд, білий колір коня є своєрідним натяком на цей вислів. Шептало знає про свою неординарність, він пам'ятає матір, яка працювала в цирку, він пригадує розповіді про своїх предків — норовистих білих коней. Але незважаючи на це знання, білий кінь часом хоче злитися з табуном, аби уникнути гострого Степанового погляду, не впасти в око, уникнути вибору.
Потому что если посмотреть за окно, то там мы увидим все тот же город Глупов, о котором писал Щедрин полтора века назад, и все те же табуны глуповцев, добровольно выдвигающих на трон преступников и дебилов...
Поражает актуальность звучания "Истории одного города", применимость книги к российской современности. В произведении отражена неистребимая, вековая, сохранившаяся до наших дней логика коллективных действий народа, неминуемо приводящая его к поражению и мешающая полноценно жить. Глуповцы направляют всю свою энергию на выборы правителя и в результате… получают на трон бандита. Как не услышать в этом переклички с настоящим? Салтыкову-Щедрину удалось очень точно подметить особенности национальной психологии русского народа, застывшие в своей неизменности и потому делающие «историю одного города» историей вневременной.
0,0(0 оценок)
Полный доступ
Позволит учиться лучше и быстрее. Неограниченный доступ к базе и ответам от экспертов и ai-bota
Оформи подписку
